Любов Федорівна Ничипорук - щира православна вірянка, у якої молитва ніколи не стихала у серці і слугує своєрідним дороговказом. Якось Любов Федорівна помітила, що на одній старій іконі, де зображена Почаївська Божа Матір, лик суцільно потемнів і, як зазначає господиня, навіть "з окулярами" розгледіти щось було намарне. Тримати на видноті такий образ - справа нібито недоцільна, однак розставатися з іконою, що передавалася в родині з покоління у покоління, також не хотілося. Відтак прихожанка перевередівського храму звернулася до настоятеля о. Ігоря з проханням порадити, як діяти в такому випадку. В результаті селянка темну ікону не спопелила, як зачасти роблять в подібних випадках, а лишила в хатньому закутку. І яким було її здивування, коли через декілька літ старий потьмянілий образ оновився.  

- Усе почалося з того, що я захворіла, - зізнається Любов Ничипорук, - тиск перескочив "за двісті", серце страшно боліло. Через хворобу навіть до церкви в неділю не пішла. Лежу, аж раптом відчуваю, що мене нібито хтось піднімає з ліжка. А потім ні з того, ні з сього підказує, аби я пішла у комору і поглянула на старі, загорнуті в хустку ікони. Так і зробила. Розв'язала хустку. Протерла одну ікону, ту, з якою вінчалася. Потім другу. Коли ж взялася за третю, аж жахнулася. Вона виглядала наче новенька. Причому кольори не були однотонними, а переливалися. Та й зараз образ протягом дня може декілька разів змінювати свій фон, почали блищати краї одягу, ореол над Матір'ю Божою та Божим Дитям. Дізнавшись про оновлення ікони, почали приходити люди на молитву до мого дому. З Перевередова, із довколишніх сіл… Священики освятили образ, який до Пасхи (так спільно вирішили) побуде у мене, а надалі його пристанищем стане перевередівська церква.

Поряд з духовним проявом оновлена ікона має цікаве історичне підґрунтя. Її на початку минулого століття разом з образом Спасителя придбали у Почаївській лаврі. Це зробила тітка Любові Ничипорук Ганна, яка часто пішки ходила до святої обителі і приносила звідтіля різні обереги. Вивезена до Німеччини під час війни жінка дуже шкодувала, що розлучилася з почаївськими реліквіями. Як з'ясувалося, назавше. Зате її син, який нині проживає в Австралії, якось приїхав в Україну і отримав як "презент" образ Спасителя разом з українським рушником, вишитим чорними та червоними нитками його матір'ю. Щоб перевезти за кордон, "тіло" ікони вийняли з рамки, і сховали в багажнику авто. Таким чином й потрапив релікт до нових родичів. Після повідомлення по "скайпу" австралійцям про перевередівське диво, останні відповіли, що і їхня ікона має ознаки оновлення.

Коментуючи цей випадок, настоятель Перевередівської Свято-Успенської церкви о. Ігор зазначає про таїнство події, яка відбулася. Тому й наголошує на тому, що це неодмінно знак Божий, до якого люди мають прислухатися, аби набути святості в душі. По-друге, за словами священика, ікони оновлюються там, де є молитва. Відтак, дім Любові Ничипорук слід вважати глибоко намоленим. 

Тим часом, як каже Любов Федорівна, після обновлення ікони жінка почувається так, ніби хвороби й не було. Водночас із серця не виходить щем, який з'явився, коли побачила на власні очі диво…