В пам’ять про людей, які дали життя, Ростислав Мельничук із села Береги Млинівського району влаштував у себе на подвір’ї гостинний двір «Батьківська хата». Тут і прадідівська хата, яка стояла на родовому хуторі, і лазня… А головне – неповторний родинний дух українства, перенесеного крізь століття.   

 

– У «Батьківській хаті», звичайно, закладена спорідненість із найріднішими для мене людьми, – наголошує  Ростислав Мельничук, показуючи збудоване біля свого будинку обійстя, облаштоване на колишній манер, – мій батько Феофан був унікальним столяром, робив меблі в українському стилі. Серванти, шафи, скрині, комоди – усе це й понині служить багатьом землякам. А мама була унікальною кулінаркою, готувала по весіллях. Навчилася куховарити в чехів. Загалом наше родовідне село, яке найменували Коритами, було наполовину українським, наполовину чеським. Отож, батьки старалися перейняти усе найкраще з обох культур, і водночас потерпали від совєтської політики. На хуторі в них було півгектара садка. В основному там росли яблуні. За сезон збирали їх 20-30 тонн. Реалізовували навіть за кордон. Але для радянської влади таке хутірське господарювання було неприйнятне. Тому й довелося батькам покинути рідні місця і переселитися. 

– Задумуючи і створюючи ретро-обійстя, я старався, щоб воно не було просто споглядацьким, а діючим, – зізнається берегівський господар, котрий зараз на пенсії, а перед нею три десятки років працював головним бухгалтером сільгосппідприємства. – Для прикладу – сільська піч. Вона видає напрочуд смачний хліб на черені та іншу печену смакоту. Або ж українська дерев’яна «Банька». Попаритися, відпочити в ній – одна насолода. Головний матеріал, з якої вона зроблена, – липа. Тому запах у ній стоїть дійсно медово-липовий. По-друге, для пропарки і припарки тут використовуються традиційні березові віники, різні цілющі трави, як-от м’ята, полин, багно. Як оберіг в ній – свячене зілля з калиною. А біля баньки спорудили літню альтанку, в якій – різні старовинні побутові речі. Є й козацькі, народні придибенції. Зрештою, усе це – не лише для нашої родини. Помилуватися красою зачасти приходять односельці. Якщо наша «Батьківська хата» таку радість комусь приносить, просто приємно на душі, й наука батьків, значить, не пройшла дарма.