Привіт, мій рідний східний брате, як тобі живеться? 

Ти скажи мені, будь ласка, в тебе серце б’ється?

Тоді чом в мене стріляєш, чом ногами топчеш,

Землю, що тебе зростила, зруйнувати хочеш?

О, мій брате, схаменися, відкинь страшну зброю.

В мирі, щасті, у єднанні житимем з тобою!

Ми ж обоє українці, в жилах кров буяє,

Тільки в мене є свобода, а в тебе – немає. 

(Уривок з вірша Надії Саковської)

 

 

У Наді дуже багато віршів з патріотичним змістом. Видно, що дівчина дуже переймається ситуацією, в якій опинилася наша країна. 

– Я пишу так, як думаю, – розказує. – Нехай деякі мої рядки комусь здаються грубими чи взагалі неприйнятними, але це будуть саме мої думки. Я завжди кажу: хочете взнати, хто така Надя Саковська – прочитайте її поезію. Там вся я, моя душа.

Надя каже, що почала творити ще в дитинстві. У віршованій наївній формі описувала сонечко та квіточки. А вже з класу п’ятого стала розуміти, для чого живе і що хоче побачити у майбутньому. Далі доробок молодої учениці потрапив до рук її вчительки, яка почала активно підштовхувати дівчину творити. 

Поки що Надя не знайома з муками творчості, а муза, вочевидь, невпинно ходить за нею слідом. То у маршрутці Наді прийде натхнення, то на уроці у школі, а то посеред ночі. І тоді треба зриватися і якнайшвидше занотовувати ті рядочки. Інакше потім ані слова не згадає. Саме тому вся хата у неї обклеєна так званими стікерами – листочками з блокнотиків, які ліпляться на стіни. На них безкінечні віршовані рядки. 

Зараз часу у Наді обмаль. Вона закінчує 11 клас та готується до вступу в Інститут журналістики. Каже, що поезія – це її хобі, а от життя вона хоче присвятити саме журналістиці. І з юнацьким максималізмом стверджує, що вже готова їхати в гарячі точки та описувати тамтешні події. Об’єктивно і правдиво.