Наталія Жолобчук із села Пустомити Гощанського району сама утримує пасіку, має двадцять вуликів.

Жінка з родини бджолярів, з дитинства допомагала батькові на пасіці. Тож тепер без бджіл не уявляє свого життя. 

– Мій тато був пасічником, – розповідає Наталія Жолобчук. – Перший рій польових бджіл він упіймав ще семикласником. Я ж змалечку крутилася біля батька на пасіці – качала мед, робила рамки. А коли вийшла заміж, бабуся подарувала і мені вулик. Наступного року після весілля в мене вже було їх три, ще через рік – п’ять. Мрію, що колись матиму сто бджолосімей. 

Навесні Наталія разом із чоловіком і сином вивозять вулики до лісу або вибирають інше місце, де цвітуть медоносні рослини. 

– Дванадцять вуликів стояли під лісом. Такий мед особливий. Його неможливо порівняти з іншим: ароматний, цілющий. Навіть із лікарями ділюся своїми ліками. Вісім – були поблизу плантації ріпаку. Коли цвіте ріпак, бджоли добре носять мед. 

Наталія Василівна каже, що чоловік не часто заглядає на пасіку, допомагає лише перевезти бджіл. А от син Богдан навіть виготовив вулик з очерету за схемою, яку намалював йому дід Василь. 

– Богдан – найстарша дитина, – посміхається. – Маю ще шість доньок-помічниць. Коли я на пасіці, вони пораються по господарству, доглядають хвору бабусю. Коли починається перший збір, за тиждень споживаємо відро меду. Це наші ліки. Антибіотиків ми не купуємо, замочуємо на спирту прополіс. Так боремося з бронхітом, ангіною. Перемішуємо й пилок із медом. Як косметичний засіб використовуємо маточне молочко. Коли ж солимо щавель, заливаємо його воском і накриваємо капроновою кришкою. Так він добре зберігається. 

Наталія Жолобчук каже, що біля бджіл ходити не важко. Головне, вчасно поставити рамки, позбавити бджоло сім’ю від трутнів. У серпні, коли носять останній вересковий мед, – загодувати. В листопаді – укутати, щоб добре перезимували. А ще, розповідає, не варто качати мед у дощову погоду. Не можна турбувати бджіл і тоді, коли вони рояться, носять мед, оскільки можуть розкидати маточники.

– За майже двадцять років у мене не пропав жоден рій, – пишається пасічниця. – Бджоли відчувають, що їх люблять, а тому добре віддячують. А ще вони не переносять парфумів, інших запахів. Я перед походом на пасіку завжди приймаю душ. Можу поратися біля комах без головного убору. Навіть коли після народження доньки не могла ходити, бджоли допомогли побороти недугу.

Анастасія АДАМЧУК,

Рівненська область