Того дня, коли ми прибули в Городецьк, у сільській раді було людно. Приїхали земельники із Володимирця й оформляли документи на складання проектів землеустрою. 

– Ми на одному масиві виділили понад 30 земельних ділянок. 24 із них дісталося учасникам АТО, – розповіла секретар сільської ради Наталія Міцута. – Хлопці заслужили. Але черга у нас велика – 150 заяв лежить на виділення земельних ділянок. Тільки цього року надійшло сорок. Люди не мають де будуватися. Це для нас велика проблема. 

Річ у тому, що всі землі навколо зазначених сіл належать дослідному господарству «Городецьке» Національної академії аграрних наук. Тут навіть розпаювання не було. Й у середньому на одне домогосподарство припадає 16 соток землі. Це ж, по суті, люди ні городину посадити нормально не можуть, ні худобу тримати. Бо свині, корови їсти хочуть. А де зерно виростити і сіна накосити, коли всі землі – державні? Та що там казати, біля села річка Вирка тече, то й та – власність дослідного господарства. Хоча користується нею громада. 

– У нас люди у Велихові на цілій вулиці, це більше 30 будинків, не можуть на них документи оформити і прописатися, – долучається до розмови Володимир Охремчук. – От подивіться: у мене є дозвіл на будівництво, виданий нашою архітектурою у Володимирці в 2006 році. Є дозвіл на землю, підписаний покійним директором дослідного господарства. Хату побудував. Уже живемо там, а ввести в експлуатацію, зареєструватися – не дають. Кажуть, це за межами населеного пункту і тому не можемо виготовити проекту землеустрою. Вирішуйте питання з академією у Києві. А їм на нас начхати. Чогось на кладовище для мертвих три гектари землі виділили, а живим будуватися не дають.

Ситуація дійсно патова. Якщо вірити чиновникам, то виходить, що люди понад 10 років живуть у своїх будинках незаконно. А як же їм електрику-то проводили, якщо землі – за межами населеного пункту? Секретар сільради пояснила, що колишній директор давав погодження працівникам господарства на користування землею. У сільській раді у статистичній звітності вона проходила як така, що не використовується для сільгосппотреб. От енергетики на підставі цих документів і провели лінію. А вже далі справа застопорилася. Треба було рішення президії академії про те, що вони відмовляються від земель. Його у Городецьку добитися не змогли.    

– Ми стільки разів зверталися до академії з проханням передати нам землі, що перебувають у користуванні ДГ «Городецьке»! Відповідь же отримали лише на останнє, датоване серпнем цього року, – пояснила Наталія Міцута. – Просили, щоб громаді передали 310 гектарів земель. То і для виділення під городи, сінокоси, річку, а це 10 гектарів, хочемо, щоб нам віддали, ставок, що у її руслі, землі, які розміщені під об’єктами соціальної сфери, тощо. І знаєте, що у тій відповіді? Кажуть, звертайтеся… у дослідне господарство.    

– Землі дослідного господарства належать державі, – прокоментував економіст ДГ «Городецьке» Олександр Кривко. – Є порядок їх вилучення. Відразу хочу зазначити, що академія своїм розпорядженням дозволила нам виділяти до 10 гектарів землі у межах тих сіл, де ми працюємо. А вилучення 310 гектарів – це неможливо. Процес буде дуже довгим і складним. І він має відбуватись у Києві.

Ми звернулися до спеціалістів, аби вони пояснили, чи реально людям отримати землі, якими розпоряджається  Нацакадемія наук. 

– Громадяни, які побудували будинки на земельних ділянках, що перебувають у користуванні галузевих академій наук без проведення визначеної законом процедури вилучення зазначених земель і надання їх у встановленому законом порядку, можуть вирішувати питання в судових органах у порядку, визначеному цивільним-процесуальним законодавством, – пояснили юристи управління Держгеокадастру у Волинській області.

Тож єдиним виходом із ситуації є суд. Треба сказати, що виграти його у людей шанс великий. Адже ДГ «Городецьке» переживає не найкращі часи у фінансовому плані. У них величезні борги. Навіть жнивують тут чомусь комбайнери з… Херсонщини. Навіщо ж державі земля, на якій вона не може ефективно господарювати?