Село Підлужжя Дубенського району пов’язане з іменем Тараса Шевченка, а саме – з повістями «Варнак» і «Прогулянка із задоволенням і не без моралі». Зокрема, у «Варнаку» розповідається, як герой твору мандрує з Кременця до Новограда-Волинського, і це саме той шлях, що пролягає через Підлужжя. Шевченко як художник археографічної комісії проїздив через село восени 1846 року. Тут і досі побутує переказ, як Кобзар спинився біля джерела, посмакував тутешньою студеною водою, взяв папір і накидав на нього зарисовки мальовничої природи.
У селі впорядкували джерело, спорудили архітектурний ансамбль, який іменується Тарасовою криницею і розташований поряд з трасою Київ–Львів–Чоп, по якій щодня мчать тисячі автомобілів. Напроти криниці постало однойменне кафе, на площадці біля якого зупиняються авто, а люд охоче оглядає красиву місцину.
Задля більшої її привабливості позаторік з нагоди 200-річчя від дня народження українського поета-генія районна та сільська влади заповзялися спорудити біля Шевченкового джерела ще й музей-світлицю. Зводили будиночок толокою – до цього долучилося близько тридцяти організацій, підприємств, бізнесменів, благодійників. По крупинці збиралися й експонати для музейної кімнати. Цю світлицю офіційно відкрили, освятили. А тільки-но нарід розійшовся, повісили на двері замок. Працівники кафе «Джерело», яке за якихось тридцять метрів від світлиці, кажуть, що її відчиняли фактично раз-другий, а в решту часу стоїть музей одиноко, як сирота.
У багатьох із цього приводу напрошується запитання: для чого ж тоді відкривали? Виходить, для показухи.
Сергій НОВАК, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!