Коли подружжю Наталії та Ігорю Козачкам із села Невірків Корецького району Рівненщини під час «узі» при першій вагітності повідомили, що вони чекають на двійню, ті були вражені. Але коли шість років по тому історія повторилась – усе село гуло про новину! Бо ні у Невіркові, ні в навколишніх селах таких випадків, щоб лелека дві двійні в одну хату приніс, не було.
Симпатія між Ігорем та Наталею зародилася ще в школі, адже були однокласниками. Але тоді й подумати ніхто не міг, яка з цієї пари вийде гарна, більше того, ще й особлива сім’я.
– Наші перші дівчатка народилися за рік після весілля, – згадує мама Наталя. – Пам’ятаю, як важко мені було ними ходити: жахливо мучив токсикоз. Спочатку й не здогадувалася, що під серцем ношу двох малят. На 16-му тижні вагітності мій лікар направив мене на «узі» до Рівного, а був то 93-й рік. Поїхали ми з чоловіком разом. Коли лікар провів по животику апаратом, відразу ощасливив: «О, та у вас двійня!» Це для нас було дуже несподівано.
Подружжя поверталося додому здивоване і щасливе: це ж замість одного маляти Господь відразу їм послав двох! І 1 вересня Наталя за допомогою кесаревого розтину народила донечок Марійку та Людочку.
Про дитячі животики, перші зубчики та інші крикси-плакси жінка не згадує, ніби й не було ні «подвійних» переживань, ні безлічі недоспаних ночей. Каже, діток виховували, господарку чималу гляділи – життя плинуло, як звичайно.
Щасливий дідусь Володя з онучками
Старші дівчатка вже готувалися йти до школи, як мама зрозуміла, що знову вагітна.
– Ми дуже з чоловіком хотіли мати ще й сина, – ділиться жінка. – Але знову нас посилають на «узі» в Рівне, і знову чуємо, що буде двійня дівчаток! Тоді вже якось і не здивувалися, правда. Оце 1 вересня старших відвела до школи, а 21 жовтня менші на світ з’явилися…
І ще раз в мами все почалося по подвійному колу. Але вона до тих клопотів уже була загартована. Цікавлюся, чи мітила малят, хто є хто. Наталя Євгенівна усміхається:
– Ні старші, ні менші не близнятка, просто двійнятка. Вони від народження були зовсім різні. Ще малими старалась одягати їх в однакові костюмчики чи платтячка, а як попідростали, то в кожної стала мода своя.
Марійка та Люда вже створили власні сім’ї та вилетіли з батьківського гнізда. Перша (старша «аж» на дві хвилини за сестру) вже потішила батьків онуком. Настя та Таня – випускниці-одинадцятикласниці. Перед ними тільки відкривається шлях у доросле життя.
Запитую в Наталі та Ігоря, хто з родини ще може похвалитися двійнями.
– А в нас по обох лініях були двійні, – каже жінка. – По чоловіковій – у двоюрідної сестри. А по моїй – тітки-двійнята і їхні дочки теж понароджували двійні. Десь по спадковості передається.
Коли я запитала, чи не важко оте «подвійне» материнство дається, Наталя Євгенівна, на мить замислившись, відповіла:
– Трошки тяжко. Але ж є різні діти. Мені, певно, Бог помагав – дівчатка були слухняні, гарно підростали, стали нам з чоловіком помічницями. Хоча фінансово напружено, звичайно. Годуємо велике хазяйство – маємо чотири корови, свині, кури. Ще й на роботу треба йти – в школі кухарем працюю. Хоча тяжко, але справляємося.
Наталія КРАВЧУК,
Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!