Є такий радянський фільм, здається, сімдесятих років минулого століття – «Солодка жінка». Його головна героїня на кондитерській фабриці працювала. Оксана Клюйко з Берестя, що біля Дубровиці, чимось нагадала мені ту кіношну героїню. Тільки працює вона не в кондитерському цеху. Її цех – звичайна домашня кухня, проте солодощі, які випікає вдома, – пальчики оближеш. І це не моя суб’єктивна думка: Оксана з міжнародного конкурсу кондитерів золоту і срібну медалі має.
Жінка двадцять років на митниці прослужила інспектором. На маленькому пропускному пункті, що Україну з Білоруссю єднає. Хоча за фахом – учителька молодших класів. Навіть у школі працювала трохи, та коли на українсько-білоруському кордоні митниці облаштовувати почали, пішла економічну незалежність держави захищати. Тепер на пенсії – за вислугою років. Аж не віриться, що розмовляєш із пенсіонеркою, бачачи перед собою привітну, гостинну молодицю.
Випіканням солодощів вона захопилася, ще служачи митником. Спочатку для себе, для сім’ї. А коли з’явився вільний час, тобто на пенсію пішла, і людям робити життя солодшим стала. Навчалася самотужки, за книжками й журналами, але розуміла, що цього для амбітного кондитера замало. Тож, коли дізналася, що знаний у Європі спеціаліст зі смаколиків приїхав до Києва й дає майстер-класи, подалася в столицю й без вагань виклала за кількаденне навчання 500 євро. Згодом не пошкодувала грошей ще на один майстер-клас, де навчали виробляти із цукру квіти. Наполегливість, велике бажання й захоплення будь-якою справою обов’язково приносить плоди. Нині Оксана не лише відомий у районі кондитер, а й визнаний міжнародний майстер: у листопаді минулого року вона взяла участь у ІІ Міжнародному кулінарному фестивалі BestCookFest, де змагалися понад шістдесят учасників з дев’яти країн світу, демонструючи кондитерські дива із цукру, карамелі, шоколаду, тіста. Саме остання номінація і принесла майстрині з Дубровиччини дві відзнаки: золоту і срібну медалі.
– Потрапила я на фестиваль, – розповідає пані Оксана, – випадково наштовхнувшись на кулінарних форумах на його рекламу. Вирішила спробувати і собі. Зареєструвалася для участі й стала думати, чим можна ще вразити журі, крім тортів. У розмаїтті витворів, якими буде заставлено фестивальний стіл, їх можуть і не помітити. Зупинилася на короваї. Спекла його чотириярусним – понад десять кілограмів заважив, а прикрасила традиційною поліською оздобою з квітів та колосків, виготовлених із прісного тіста, й айсингом – білком, збитим із цукровою пудрою…
Помилуватися справді було чим: вийшла прекрасна святкова випічка. Ніжна, духмяна, витончена у своєму оздобленні – недаремно переможний Оксанин «Поліський коровай» було передано до музею Київського національного торгово-економічного університету.
Ігор СЛАВИЧ, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!