Зібрання Біблійних перекладів у пересопницькій експозиції що не рік, то на декілька десятків екземплярів збільшується У Пересопниці поставили за мету зібрати всі існуючі у світі переклади Святого Письма (загалом перекладено понад трьомастами мовами). Нині колекція становить шість десятків екземплярів. А у грудні поповнилася німецькою Біблією 1788 року, яку передала родина Петрищевих з Гощанського району. Культурно-археологічний центр «Пересопниця» відкрито два роки тому у селі Пересопниця Рівненського району, на батьківщині української Першокниги – переписного Євангелія ХVІ століття. Серед перших надходжень, зокрема, були перекладні варіанти Біблії фінською, в’єтнамською, корейською, китайською мовами, есперанто. Нещодавно до Пересопниці благодійники привезли Новий Завіт бурською мовою, якою спілкуються у Південно-Африканській Республіці.
Директор культурно-археологічного центру «Пересопниця» Микола ФЕДОРИШИН
А «найсвіжішим» пересопницьким фоліантом стала Біблія старонімецькою мовою, видана 1788 року в Берліні. Зберігалася реліквія у родині Петрищевих в селі Микулин Гощанського району. Майї Петрищевій книга дісталася як спадок від бабці Ганни. А до Ганни Гаврилівни вона потрапила від німецького офіцера, що під час війни тимчасово проживав у батьківській хаті. У 1944 році, коли офіцера з його підлеглими зненацька застав фронт, він утік від наступу, покинувши усі свої речі. У тому числі й Біблію, яку, вочевидь, брав із собою на війну як оберіг. У повоєнний час її не виставляли на загал – боялися радянської влади. Тим паче, що у родині були військові, які служили в органах безпеки. Коли ж атеїстична крига скресла, Біблію з нагоди одруження Майї Юріївні подарувала бабця.
– Ми думали віддати книгу для загальної користі, – каже Майя Петрищева. – Бо вдома вона, видрукувана на німецькій мові, припадала пилом. Про продаж Біблії не задумувалися, бо негоже торгувати святими речами... А тут якраз почули про створення колекції Біблій у Пересопниці.
Директор культурно-археологічного центру «Пересопниця» Микола Федоришин зауважив, що книга стала найстарішою в експозиції. Донедавна таким «старожилом» вважався переклад Мартіна Лютера 1868 року видання – теж німецькою мовою.
– Усі книги Святого Письма у Пересопниці благодійні, – зазначає Микола Васильович. – Хтось приносить з домашнього тайника, як-от Майя Петрищева, хтось після подорожі за кордон чи просто як подарунок. Скоро, вочевидь, матимемо Біблію турецькою мовою. Повних українських перекладів Старого та Нового Завітів в історії було шість, з них п’ять маємо вже в Пересопниці. Не вистачає лиш Євангелія у перекладі Пилипа Морачевського. Наша експозиція користується великою популярністю у туристів. Нещодавно, приміром, Пересопницю відвідала голландська делегація, яка була напрочуд здивована національною, за їхніми словами, Біблією, якої немає навіть у вітчизняному історичному музеї.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
На фото:Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Читайте також
Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...