Події, які відбуваються у нашій державі протягом останнього часу, часто показують знайомих тобі людей у зовсім іншому світлі. І там, де ти звик бачити колег, знайомих, друзів, враз бачиш або слабаків, або байдужих пристосуванців, або справжніх героїв.
Зараз уже нікого не здивуєш різними громадськими організаціями. Їх тисячі, нікому не відомих. Але про «Жіночу сотню» міста Рівне чули, напевно, усі. Починалось усе, як і у багатьох, - спочатку був Майдан у Києві. Але з кожною поїздкою дівчата розуміли, що не лише столиця потребує змін, повну чистку влади треба починати і в регіонах.
Після захоплення приміщення Рівненської облдержадміністрації небайдужі дівчата та жінки об'єднались, щоб допомагати мітингувальникам: робили бутерброди, розносили чай. За кілька днів вималювалась активна частина, яка й оформилась у «Жіночу сотню», до складу якої увійшло кілька сотень рівнянок, хоча кількість активних - у межах тридцяти. Керувати нею взялась молода та гарна Ніна Скиба, яка на власному досвіді знає, як непросто молодій мамі та підприємцю було жити і працювати у тому «домайданівському» світі. Дівчата активно співпрацюють із «Правим сектором», бійцями УНСО, добре знали Сашу Білого і дуже гарно про нього відгукуються. Хоча досить часто і не поділяють поглядів цих угруповань, але підтримують їх, бо то спільна справа.
- У нас уся сім'я на Майдані від самого початку, - розповідає Оля Юзвюк, активістка «Жіночої сотні», а крім того, гарна мама та дружина, добра господиня та чудова вишивальниця. - Син Костя єдиний у школі зробив собі козацького оселедця, багато розповідав про Майдан однокласникам, часто був зі мною на різних акціях. У Києві сфотографувався з козаком Гаврилюком і дуже тішився, коли на питання журналістів, з ким це він фотографується, чоловік відповів: то Гаврилюк-молодший! А взагалі, нас усі дуже підтримували: і батьки, і чоловіки.
Усі акції, які проводить «Жіноча сотня», - нестандартні і резонансні. Однією з недавніх подій був «похорон громадської думки» під стінами рівненського МВС. Керівнику цієї установи Миколі Щируку місцева громада протягом кількох місяців висловлює недовіру і просить піти з посади, але жодні вмовляння на нього не діють. Ніна Скиба каже, що вони вже перепробували багато різних варіантів, але Щирук вперто тримається за крісло. Тому як останній аргумент жінки принесли під МВС труну, у якій начальник «бачив думку рівнян». Але поки що навіть такі засоби не дали бажаного результату, хоча, за словами сотниці, Щирук їх добряче боїться.
Не так давно у Києві під Верховною Радою «Жіноча сотня» провела вже іншу голосну акцію - «Досить жувати соплі! Порох, дай команду!» Разом з активістами із Дніпропетровська, Вінниці, Житомира, Миколаєва та Львова жінки вимагали повернути їхніх чоловіків, які уже більше сорока п'яти днів перебувають у зоні активних військових дій. Багато активісток приїхали з дітьми, адже патріотичне виховання підростаючого покоління - одне з пріоритетних завдань жіноцтва. Тому діяльність сотні не обмежується лише політичними акціями. Нещодавно вони «вибили» для онкохворих дітей 500 тисяч гривень.
Але й попри все героїчне, вони все-таки залишаються дружинами, матерями і доньками, які розриваються між роботою, сім'єю та політичною діяльністю. Жінки вкладають свій час та гроші в омріяну та найкращу Україну, у якій будуть жити їхні діти та внуки.
Наталя Толмачова,
м. Рівне

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!