Нещодавно російський політик Володимир Жириновський знову заявив про права на завод свого діда Іцхака Ейдельштейна у місті Костополі Рівненської області. І навіть подав позов до Окружного адміністративного суду Києва на Кабінет Міністрів України, вимагаючи повернути йому майнові права.
Вольфовича на завод не пустили
Вперше повернути собі спадщину діда на Рівненщині Жириновський заговорив у 2007 році. Тоді російський політик приїздив у окремому причіпному вагоні потяга «Москва - Ковель». Щоправда, на фанерний завод охорона його не пустила. Мовляв, на це не було дозволу керівництва. Обурений таким нахабством, Володимир Вольфович заявив: обов'язково добиватиметься права власності на завод! Втім про свої наміри гострий на язик росіянин не згадував аж до 2011 року. Тоді він надіслав листа президенту Януковичу. Оскільки реакції на звернення не було, Жириновський звернувся до суду. Нікулінський районний суд Москви того ж року визнав позивача спадкоємцем його діда Іцхака Ейдельштейна.
Навесні наступного року Володимир Жириновський, маючи на руках судове рішення, спробував отримати свідоцтво про право на спадщину в одного із костопільських нотаріусів. Проте нічого з цього не вийшло, бо жодних дідових документів у росіянина не було.
Цьогоріч Володимир Вольфович знову звернувся до суду. Мовляв, Україна підписала політичну частину Угоди про асоціацію із Європейським союзом, а пострадянські країни, які приєдналися до ЄС, проводили повернення майна. У позовній заяві російський політик вказав, що згідний і на грошову компенсацію, і на рівноцінну земельну ділянку. Завод, на який претендує Жириновський, займає два гектари. Земля у тому районі Костополя коштує у середньому п'ятдесят гривень за квадратний метр. Тож чоловік міг би отримати п'ятсот тисяч гривень. Втім суд відмовив одіозному росіянину в розгляді його позову. Мовляв, Угода з Європейським союзом ще не ратифікована, тож і посилатися на неї немає підстав.
Предки були банкрутами
Керівники ж ТзОВ «Костопільський фанерний завод», який нині належить швейцарській компанії PLYWO AG, із намірів Володимира Жириновського лише сміються. Не сприймають серйозно цієї ідеї і самі власники підприємства. Директор фабрики Роман Трофимчук пояснює, що цей фанерний завод будували 1956 року на базі домобудівного комбінату, який згорів 1941 року.
- В архівних документах я знайшов дані, що до війни на цьому місці було щось подібне до нинішньої пилорами. Нею і володів дід Жириновського Іцхак Ейдельштейн. Тож до нинішньої фабрики родина не має жодного відношення.
Рівненський журналіст, головний редактор сайту «ВСЕ» Олексій Кривошеєв досліджував історію родини російського політика у документах.
- Іцхак Ейдельштейн був лише співвласником фабрики. Згідно з одним польським документом, завіреним нотаріусом, підприємство оцінювалося у сорок тисяч злотих, і дід Жириновського володів ним на рівних правах зі своїм партнером Іциком Яхнюком, - розповідає Олексій Кривошеєв. - В іпотечних справах родини Ейдельштейнів значилося, що вони брали позики різних сум під різні потреби. Вивчаючи документи, знайшов боргове зобов'язання на суму 59 тисяч доларів. На 1934 рік це захмарна сума. Гроші позичалися у громадянки Сполучених Штатів Америки, яка була родом з Італії. Згідно зі ще одним документом, син Іцхака Вольф позичив сто тисяч злотих у Польському господарчому банку. Батько Жириновського мав у селі Мала Любаша Костопільського району фільварок, де вирощував хміль. Ймовірно, позику брали саме на розвиток цієї справи. Заставою ж по кредиту була саме фабрика Іцхака Ейдельштейна. У цих кредитних історіях періоду 1934-1938 років є й ухвали Ровенського господарчого суду про прострочення виплат та про примусове стягнення відсотків. Судячи з цього, родина Ейдельштейнів мала проблеми з кредитами. Відомостей про погашення позик, до речі, серед документів немає.
Ще один костопільський історик і журналіст Олександр Намозов, який збирав матеріали про предків Жириновського на його прохання, знайшов нащадків компаньйона Іцхака Ейдельштейна, які зараз мешкають в Ізраїлі. Втім, росіянина ця інформація не зацікавила. Але ж, якщо розмірковувати принципами Володимира Вольфовича, потомки Іцика Яхнюка також мають право претендувати на частину фабрики, яку політик називає своєю. До того ж, судячись за майно діда, Володимир Вольфович має бути готовим успадкувати і його борги.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!