Харків'янка дивує туристів на озері смачними наїдками
Рибалки та відпочивальники, які мешкали на рибальській базі в селі Нобель, що в Зарічненському районі, очевидно, пам'ятають її привітну господиню - адміністратора й шеф-кухаря пані Ольгу Чиж. П'ятий рік вже вона там господарює, а приїхала на берег мальовничого поліського озера з Харкова. До того 17 років мешкала в Грузії.
Можливо, на Кавказі жила б і досі, якби не війна, яку за підтримки Росії розв'язали тамтешні сепаратисти. Мусила покинути і квартиру, і майно й тікати подалі від артилерійського обстрілу та свисту куль, що безжалісно поражали мирне населення. Біженку прихистила батьківська хата в колишній столиці УРСР. Власне, в Харкові, неподалік однойменної річечки, Ольга і народилася, там і дитинство її минуло, і юність, і перша робота - на місцевому авіазаводі, куди її направили після машинобудівного технікуму. Спочатку працювала в цеху, а потому начальником бюро пропусків призначили. У Грузію ж доля завела, як заміж вийшла: чоловіка туди служити направили. За спеціальністю роботи їй там не випало, тож пішла кравчинею в ательє. Шити-кроїти ще з дитинства любила й уміла, тож перекваліфікуватися з авіатора на модистку великих проблем не стало. У Грузії також полюбила й навчилась готувати місцеві страви, якими тепер приємно дивує нобельських туристів-гурманів.
- Чому проміняли майже столичне місто на далеку глуху провінцію? - запитую пані Ольгу.
- Цю несподівану роботу запропонував брат, який ще раніше полюбив Полісся. Його розповіді про цей мальовничий край мене просто зачарували. Тим більше, ніколи раніше не була на Західній Україні. А тут і син якраз одружився, тож покинула на молодих квартиру - нехай господарюють. Так і опинилась у Нобелі - і не шкодую.
- Не страшно було їхати? Адже мешканців сходу нашої держави лякають «бандерівцями-фашистами», які буцімто тут безчинствують...
- Справді, про мешканців Західної України у Харкові чого хочеш можна наслухатися. І мене слово «бандерівець» лякало, бо не знала нічого про український визвольний рух, його лідерів та мету їхньої боротьби. Тепер мої очі відкрилися. І я першою готова взяти зброю й стати поруч з тими «бандерівцями», щоб захищати незалежність.
- Відпочиваючі дуже хвалять лобіо у Вашому приготуванні. Що це за страва така?
- Це з національної грузинської кухні. А приготувати її нескладно. Основний складник - квасоля. На чотири порції її беруть дві склянки, заливають холодною водою й варять до готовності, не солячи. Юшку зливають в іншу посудину - вона знадобиться згодом. До квасолі додають дрібно нарізану й обсмажену на олії цибулю й тримають на маленькому вогні, постійно перемішуючи, щоб квасоля набралася цибульки. Далі додають за смаком сіль, червоний перець, хмелі-сунелі, коріандр, винний оцет (1 столову ложку), подрібнену петрушку, потовчену кінзу (4 гілочки) з часником (2 зубчики), заливають юшкою й доводять до кипіння. Подають приправленим зеленою або ріпчастою цибулею, дрібно нарізаною петрушкою й кінзою. Отаке воно, лобіо: просте, поживне й дуже смачне.
Микола ШМИГІН,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!