За вісім місяців повномасштабної війни українці чули чимало прізвищ військових, які демонструють справжні дива у боротьбі з російськими окупантами. Одним з таких є гранатометник 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади вінничанин Олександр Петлінський. Він отримав звання світового рекордсмена зі знищення броньованих цілей з протитанкового ракетного комплексу «Джавелін». Воїна цитував у своїй промові навіть президент Джо Байден.
На війну пішов з Майдану
Олександр став знаменитістю після того, як за один день шістьма пострілами підбив шість одиниць російської техніки. До нього такого ніхто не робив. Правда, Саша на псевдо «Айдар» про це не знав. Олександр Петлінський – ровесник Незалежності. За спеціальністю він інженер, у мирному житті мав власну станцію техобслуговування. Був учасником Революції Гідності. З Майдану пішов захищати Схід України, служив розвідником у батальйоні «Айдар». Отримав важке поранення, після якого одужував понад чотири місяці. А тоді пішов у протитанковий взвод. Ще через якийсь час перевівся у штурмовики.
У березні цього року Олександр мав звільнятися зі Збройних сил, адже вдома на нього чекали дружина та чотирирічний син. Проте вийшло інакше.
– Набирали на навчання на новій іноземній техніці – «Джавеліні», NLAW та М141. І я поїхав. Поки вчився, ситуація загострювалася, – згадує про початок війни. – У перший день вторгнення усі панікували, заходили в інтернет, читали новини. А я сів і стріляв з «Джавеліна», бо розумів, що це стовідсотково мені пригодиться. Це важка зброя з моральної точки зору, бо ти повинен сісти й дивитись, як у тебе ціляться та стріляють. І ти маєш чекати, поки знайдеш ціль, поки охолоне установка, поки заведеться та зробиш постріл. Це займає певний час… Пряме призначення установки – знищення важкої броньованої техніки: гаубиць, самохідних установок, танків, машин і навіть живої сили. На другий день повномасштабного вторгнення зібрав усіх хлопців зі своєї групи, сіли на власний транспорт і вирушили на Схід за наказом командира.
Інтерв’ю давав під обстрілом
День, коли з «Джавеліна» збив шість цілей окупантів, пам’ятає до дрібниць. Зізнається, що для нього самого це теж стало несподіванкою.
– Почалося все з бою на околиці села. Ми з напарником чекали комбрига у посадці й помітили, як за два з половиною кілометри вийшов російський танк Т-72, за ним інший, також БМП-3, – згадує військовий. – Я бачив, як перша моя ракета підлетіла, після чого влучила згори у моторний відсік танка. Потім поцілив у БМП, другий танк відійшов. Побачив, як на нашу посадку виїхав рашистський броньований гусеничний тягач із зенітно-артилерійською установкою. Я навів на неї «Джавелін», і так знищив третю ціль. Тоді зрозумів, що це потужна та ефективна зброя, яка в умілих руках творить дива!
Після третього пострілу воїни пішли за новими ракетами. Коли повернулися на рубіж, підбив ще ворожі БМП-3, танк і БТР. Олександр тоді навіть і подумати не міг, що він першим у світі знищив шість цілей «Джавеліном» за один день. Наприкінці квітня йому про це розповіли американські журналісти, які відстежували використання цієї зброї у всіх гарячих точках. Інтерв’ю українець давав їм під обстрілами.
– Якщо чесно, спілкування з ними було ще тим випробуванням. В одній руці рація, а тут інтерв’ю давай. Дякував за зброю і наголошував, що вона дуже точна та ефективна! – ділиться подробицями Олександр Петлінський.
Як-то кажуть, поговорив – і забувся, адже роботи на війні вистачає. Але через деякий час хлопці на позиціях почали підколювати, що слава про Сашка до Америки дійшла – про нього сам Байден говорить. Боєць спочатку не повірив: мовляв, де він, а де президент США. Тоді йому скинули посилання на аудіозапис.
«Кілька днів тому «The Wall Street Journal» процитував молодого українського бійця, котрий сказав: «Без «Джавелінів» дуже важко було б зупинити ворога, що наступає». Цієї зброї торкалися ваші руки й руки українських героїв. І це дало чудовий результат!» – зазначив американський президент під час виступу в Алабамі на заводі, де виготовляють «Джавеліни» і «Стінгери». Воїном, якого він цитував, був Олександр Петлінський.
– Приємно було це чути. У квітні мені вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня. Насправді я воюю не за нагороди, а за мирне небо над Україною. Дружина мене підтримує, пишається, але страшенно сумує, бо жодна відзнака не зігріє та не замінить обійми рідних.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!