Колись розвозила кореспонденцію... на таксі
Марії Миколаївні Шурмі 1 грудня виповниться 73 роки. Проте вона і не думає сидіти вдома. І в спеку, і в дощ, і в мороз поспішає до селян зі свіжою пресою та листами. Бо понад півстоліття віддала пошті. Спершу працювала листоношею у Луцьку, пізніше й дотепер - у відділенні села Забороль Луцького району. За довгий трудовий вік з поштою переживала і часи розквіту, і кризи. Але, запевняє, жодні труднощі не змусили написати заяву на звільнення. І коли чує, що нині молоденькі листоноші відмовляються від роботи, лякаючись невисокої платні й піших «прогулянок» від села до села, лише усміхається: «Працює той, хто хоче працювати». Хоча з приємністю згадує ті часи, коли пошта наймала таксі й возила працівників з кореспонденцією від хати до хати. Тепер же десятки кілометрів доводиться долати пішки.
У своєму «підпорядкуванні» Миколаївна (як її по-дружньому називають колеги) має 367 осель, і в кожну заходить з усмішкою. Не скаржиться, що на плечі - сумка, в якій не раз не менше двадцяти кілограмів різної кореспонденції. Не нарікає і на ноги. Бо любить йти до людей. І жодного разу за півстоліття не брала лікарняного.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!