Волинь

Перебиранці у «машкерах» ще при царі щедрували

15 січня 2015, 10:22

1

2

Випало нам побувати у селі Мельниці Ковельського району якраз на Василя, 14 січня. Проїжджаючи сільською вулицею, неждано-негадано нашу автівку перепинили перебиранці. Але які чудні! Височезні та страшні, у масках та дивних головних уборах, з батогами у руках вони тричі вклонилися до землі і стали співати «Люди подорожні».
Чи не єдині Мельниці зі всієї Волині можуть похвалитися такими особливими перебиранцями. Їх, до речі, тут називають «дідами», а хлопці, які переодягаються у них, один до одного звертаються не інакше, як: «Ей, старий!»
20-річний Вадим Невірко каже, що вони з хлопцями щороку збираються на свято Василя. Латають костюми і йдуть щедрувати. Бо, мовляв, шкода буде, якщо така особлива традиція пропаде.
- А з чого ж у вас такі чудернацькі «капелюхи» зроблено? - розпитую.
- Це машкери, - розкриває секрети вбрання «дідів» Вадим. - Звичайний твердий папір звернутий конусом і наклеєні на нього паперові стрічки з журналів та газет. Обличчя закривається спеціальною «балаклавою», на якій прикріплюються козацькі вуса та волохаті брови. Очі обшиваються чимось синім, рот - червоним. Тобто чим страшніше, тим краще. І довершує образ вивернутий назовні кожух та пуга (палиця, схожа на ціп, яким колись молотили пшеницю - авт.). Дітей берем на пуги і гураємо, підкидаємо. Машини перепиняємо, у хати просимо дозволу зайти. Останніми роками ще й музиканта стали із собою брати - так набагато краще виходить.
Звідки ж така особлива традиція щедрування тут у Мельницях з'явилася? Від кого перейняли такі диковинні «машкери» робити? Хлопці знизують плечима. Мовляв, їх навчили їхні батьки, а батьків діди. Та й у селі інших перебиранців і не було ніколи. 85-річний Володимир Ковальчук припустив, що звичай одягатися «дідами» його предки перейняли від румунів. Те, що «машкери» тут робили ще сто літ тому, підтверджує й 74-річний Василь Грищук:
- Мені моя бабуня розказувала, що «діди» у машкерах із пугами ще при царьові тут у селі ходили. А звідки ті перейняли так переодягатися - то вже навіть вона не знала. Я, як хлопцем був, то теж ходив щедрувати. О, то такі часи були, що у нас тут кожна вулиця мала свій гурт «дідів». По десять хлопців назбирувалося. То ми кожного зустрічного на «ура» підкидали. Погузяли-попідкидали, здоров'я побажали, «Многії літа» заспівали і далі йдемо. Ех, а зараз нема того роздолу...
І хоч роздолу, як каже дід Василь, і справді вже немає, традиції у Мельницях не зникають. Завдяки підтримці сьогоднішньої молоді, яка з року в рік латає свої «машкери», підшиває вуса та виходить 14 січня людей вітати. А потім своїм дітям розказує і нехитрої науки «дідівства» научає...
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото автора

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!