Обійстя Тусюків у селі Краска Ратнівського району відрізняється від інших своєю європейськістю. Хата обкладена євробрусами, вкрита  металочерепицею, розфарбований добротний паркан, подвір’я викладено бруківкою. Видно: господарі.   

 

Рід Тусюків славився своїми майстрами. Працювали із деревом. Дід Івана Яковича навіть велосипеда дерев’яного зробив, спиці на станку виточував. Щоправда, під час війни цей витвір згорів. Можливо, тому з деревом Іван займатися не хотів. Його любов – це метал, техніка. Першого свого трактора Іван Тусюк зібрав, як тільки з армії прийшов. Уявляєте, 70-і роки минулого століття: сільським господарям навіть коней забороняли в домашньому господарстві тримати, а тут – цілий трактор!   

– Батько тоді сказав, що відправлять мене на Соловки. Із сільської ради і міліції люди через день приходили. Я написав у журнал «Людина і закон». Мені відповіли, що я можу для потреб господарства зробити трактор. Тоді відстали. 

За своє життя Іван Якович зібрав шість тракторів. Останній, який стоїть у хліві, планує запустити на дровах – пальне нині дороге, економити треба.  

– Тут ще потрібно дещо домізкувати, аби міг поїхати, – чухає потилицю винахідник. – Двигун має працювати на чадному газі, який виробляється внаслідок згорання. 

Загалом же у Тусюків господарський двір великий. У кожному приміщенні –  якась техніка. Є у господарстві сівалка, віялка, картоплесаджалка, косарка, млин і ще багато різних агрегатів. І до всього доклав свою голову і руки господар. 

Особлива його гордість – майстерня. Вона працює на альтернативній енергетиці – акумулятор заряджається енергією сонця і вітру.  

– Я поставив сонячну батарею, яка заряджає батарею акумуляторну, її вистачає на тиждень. У парі з нею працює вітряк. Довго возився, поки допетрав, як спарити акумулятори. Треба ще перетворювач поставити – і можна буде 220 кВт електроенергії виробляти. 

Однак Ніна Андріївна до винаходів чоловіка ставиться скептично і каже, що хату відключити від світла не дасть. 

Ідей в голові у сільського винахідника – на сотню років вперед. Розуміють його не всі. 

– Можна було газ на три хати зробити – розрахунки на це є. Кажу сусідові: «Давай». Треба було два формітатори поставити і закидати туди гній, солому, різні відходи. Все це переброджує, заправляється у формітатор, і через два тижні отримуємо газ. Він відмовився. Коли у Ковелі про це газовикам розповів, то ті сказали, що дарма. Я ж газ обов’язково зроблю. Тільки перерахую все на одну хату.