Ми самі з Луганської області, але так сталося, що довелося все залишити і тікати від війни. Зараз живемо у селі Смоляри Старовижівського району. Коли сюди приїхали, то тут була не хата, а одна назва від неї: ні печі, ні дверей, дірки з руку. Але нам стільки людей помогло! До кого б не зверталися, ніхто не відмовив. Велика їм за все це дяка, нехай ніхто і ніколи не залишає своїх домівок, не знає горя і біди. Хай їх Бог береже. Велика подяка Андрію Бабію зі Старовижівського лісгоспу, всьому колективу лісничих, Ігорю Помазуну і всьому колективу РЕС, Петру Камінському і колективу земельного відділу, Володимиру Бащуку, депутату Степану Івахіву, Василю Коржану. Всім людям із села Смоляри: це сім’ї Крощуків, Щурів, Тищуків, Каліщуків, Климуків, Ковальчуків, Задереїв, Юхимуків, Зинюків та інші. Також дяка людині від Бога Василю Дейнеці. Нехай Україна почує їхні імена, з такими людьми не страшно нічого. Дякуємо їм за все.