У ніч з 13 на 14 січня українці вдруге відзначають Новий рік – тепер уже за старим стилем. Свято ще називають Маланкою. Господині знову готують святкову вечерю, яка зветься Багата кутя. Колись з настанням сутінків по селах ходили ватаги щедрувальників з музиками, перевдягнені у Козу, Циганку, Маланку, Діда. Їх так і називали – перебиранцями. Такі збирались у кожному селі, а то й кутку. Але десятиліття радянської влади далися взнаки. Сьогодні побачити великий гурт щедрувальників – рідкість. У селах церковні хори ще ходять колядують-щедрують, гроші на храм збирають. А у місті? Як правило, двійко дітлахів зайде у господу і проспіває-проговорить «Щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка». Традиційні жарти, перевдягання, зірка, коза – зникають. 

І тому цінно те, що роблять учні 26-ї луцької школи. Вже четвертий рік поспіль вони готують сценарій, перевдягаються і йдуть спершу до своїх учителів, потім до друзів, сусідів…    

– Ідея піти щедрувати до вчителів прийшла, коли вчилися у сьомому класі, – пригадує ініціаторка, учениця 9-А класу Віка Хурава. – Її підтримали моя мама й однокласники. Сценарії шукаємо в Інтернеті, вибираємо шматочками, радимося, спільними зусиллями складаємо з цього щось своє. Ще жодного року не повторилися. Знаєте, зараз стільки негативу, що хочеться подарувати людям щось світле і добре! Ми не просимо грошей, раді цукеркам і мандаринам. Просто даруємо радість! Та й самі заряджаємося позитивом! Так приємно, коли люди сміються. Я по собі знаю: як  у хату на Маланки перебиранці не зайдуть, то й свята немає.   

Першого року в гурті були лише дівчата – перевдягнулися у циганок і українок. Але стався прикрий випадок – їх налякали. Тому наступного разу запросили хлопців: з ними веселіше й безпечніше. Костюми юні перебиранці майстрували з підручних матеріалів. Цікаво, що маску кози переробив Вікин дідусь із маски… вовка: десь вуха обрізали, ніс підкоротили. В цілому симпатична така кізка вийшла. До театралізованого дійства зазвичай долучаються до шести учнів. Кістяк – уже згадана Віка Хурава, Соломія Мазурак, Рома Дубняк і Максим Куць.      

– А буває таке, що двері не відчиняють? – цікавлюся.

– Та ні, відкривають і дуже раді. Навіть шоковані. Дзвонять потім  своїм сусідам і кажуть, щоб двері відчинили, і на наступний рік запрошують, – всміхається Віка.