Одну сестру баба навчила розгадувати сни, другу – знімати вроки

Галина Олександрівна чогось незвичайного у своєму вмінні не бачить.  Сама навчилася спалювати льон лише десять років тому, коли вмирала мама. «Не бійся, берися за це», – сказала ненька перед смертю.

– Малою я дуже боялася вроків, і мама часто спалювала мені льон. Бачила, як вона то робить, та не займалася, – розповідає. – Прийшлося. Одному допомогла, іншому, і вже мушу. Як відмовити людям? 

А маму Галини Ганну цій справі навчила старенька баба ще у повоєнні роки. 13-літньою Ганна разом зі старшою сестрою Софією втекла від голоду із Самбірського району Львівщини аж сюди на Волинь. Із 12 дітей у сім’ї лишилося тільки троє – вони та ще одна сестра в Польщі. Софія з Ганною подались у Локачинський район до родини. Але й ті були бідні і не прийняли сиріт. Прихистила дівчат стара баба, яка самотньо жила у хатині під самим лісом. Вона вже не ходила, тож сестри її доглядали і допомагали. Натомість навчила їх своєрідному ремеслу. Старшу Софію – розгадувати сни. Мала баба у хаті старезний сонник, за яким і «читала» значення сновидінь. 

– Тьотя його добре вивчила. Своїми віщими снами я завжди ділилася з нею, як скаже – так і станеться. А де подівся той сонник, не знаю. Думаю, що він згорів у пожежі. 

А Ганні, Галининій мамі, перед самою смертю баба передала іншу науку – спалювати льон. Старшу Софію цьому не навчила, бо Ганна була добрішою. «Дитино, – казала баба, – ти маєш премиленний характер, то будеш спалювати льон». Галина пояснює: «Людина людині не передасть, якщо та не дуже добра». Ось так юною, з вісімнадцяти літ, і до смерті Ганна Григорівна Ференц допомагала людям.  

Науку передала старшому зятеві

Тепер її вміння продовжує донька Галина. До її хати в Озютичах заходять місцеві, приїздять і з сусідніх сіл. Хворих до неї нерідко направляла матушка, яка працювала медичкою. 

Галина каже, що людям часто дошкуляє протяг, тому «від вітру» буває багато болячок: непокоїть головний біль, крутить вухо. Жінка спалює льон і від рожі та зурочень, особливо у дітей. Від вроків радить: коли відчули цю слабість, найперше станьте на поріг, нагніться і через голову вигляньтеся на небо. Також допоможе, коли витрете лоба спідньою сорочкою. 

Після спалювання льону хворому стає легше, а згодом болячка зникає й зовсім. Та коли Галина Олександрівна бачить, що недуга не «від вітру» і сама вона не допоможе, завжди радить якнайшвидше звертатися до лікаря. 

– Один знайомий приходив, бо йому боліла голова, – розповідає жінка. – Спалюю льон, але бачу: щось не те, бо тріщить і падає донизу. Кажу йому: «Їдь у лікарню, і то бігом». Виявилося, що в нього рак. 

Галинине вміння допоможе, якщо, звісно, хворі у це вірять. «Коли я кажу «Отче наш», а такими байдужими очима дивляться, то нічого не буде. Бога не признає, то доброго нема», – пояснює. Своєму вмінню Галина Олександрівна навчила… старшого зятя. Якось спалювала льон внучці, його дитині, й закликала його: мовляв, дивися і читай «Отче наш». Тепер і він уміє та час від часу допомагає своїм родичам у Луцьку.