– Насінництво і технологія вирощування – два кити, на яких тримається картопля, – зауважує пан Анатолій і розпочинає свій «інструктаж». 

Каже, зараз саме на часі заглянути до картоплі, де вона зберігається, щоб не почала проростати. Перебирати рано, бо ще обіцяють мороз. Якщо бараболя мокріє, то її слід посипати негашеним вапном – воно відмінно вбирає вологу. До посадки необхідно ретельно перебрати матеріал, відбракувати пошкоджені картоплини. Надранні сорти першими треба класти на пророщування. Бульба має лежати в один, максимум півтора шару в теплому місці. Тоді картопля дасть товстий короткий паросток зеленого чи аж до темно-синього кольору, а не тонкий батіг. Приміщення повинно добре освітлюватися. Навіть рекомендується вмикати денне світло, аби продовжити світловий день. 

– Садити картоплю слід у прогрітий ґрунт. Якщо робити це в кінці березня, то обов’язково потрібно накривати агроволокном. Інакше паростки загинуть, – пояснює Анатолій Аршулік. – Добре, щоб температура ґрунту була в межах десяти градусів. Зазвичай це квітень місяць. Переконаний, що сьогодні треба садити раніше, ніж це було прийнято колись. Адже відбулися зміни клімату, рік стає більш посушливий. Тож треба встигнути взяти весняну вологу, якої потім не буде, і використати. 

Зріз обробіть деревним попелом 

Картоплю краще садити цілою. Якщо велика, можна розрізати. Але й тут є свої правила. Адже якщо картоплина хвора, вона через лезо «заразить» інші, що різатимуть після неї. Згідно з вимогами, треба після розрізу кожної бульби опускати лезо у розчин марганцівки. Мало хто так робить. Але є альтернатива: кожну частинку зрізом макнути у деревний попіл. У нього гарні фітонцидні та бактерицидні властивості, пояснює пан Анатолій. І додає, наголошуючи: 

– Ще що важливо: обов’язково та частинка, що садиться в землю, повинна мати не менше двох паростків. Інакше картопля вироджується – дає менший врожай, утворює неправильної форми бульби. 

При посадці обробляємо бульби спецзасобами. Важливо купувати оригінальні препарати, в офіційних представників. Вони дорожчі, але якісніші, бо не шкодять ні картоплині, ні зовнішньому середовищу. 

Щоб отримати хороший урожай, потрібно боротися з фітофторою. Якщо на картоплі ця біда вже є, то братися за це пізно. Тож треба обробляти бульбу від неї. В «Еко-Турі» це починають робити перед «змиканням» рядків. Господарю-одноосібнику досить обробити картоплю від фітофтори 2-3 рази. Важливо робити це після кожного дощу, бо хвороба при опадах «пробуджується». Препарат, коли обробляти насіння від шкідників (дротяник, личинка травневого хруща), буде «тримати» рослину до серпня, а коли рідкий вносити в ґрунт, то до вересня – аж до збору врожаю. 

А ще Анатолій Аршулік радить дотримуватися сівозміни. Переконує: картопля повинна повертатися на те саме місце через чотири роки. Це найдешевший спосіб отримати максимальні врожаї, бо йде значно менше затрат на боротьбу зі шкідниками. Так робить сам. 

Картопля потребує органіки. Її треба вносити під оранку з осені. Якщо органіки нема, необхідно сіяти сидеральні культури. Зокрема, в «Еко-Турі» після збору озимої пшениці (яка є попередницею картоплі), солому подрібнюють, вносять у грунт і придисковують. На наступний день сіють гірчицю. Коли вона зійде, підживлюють аміачною селітрою (1 центнер на гектар) – бажано робити це перед дощем або «на ніч». Перед цвітінням гірчицю придисковують й отримують 25-30 тонн чудового органічного добрива. І земля стає пухка, структурна.

Серед мінеральних добрив найдешевший варіант – вносити хлористий калій з осені, підказує пан Анатолій. Адже картопля потребує калію, а його бракує в наших ґрунтах. Чому з осені? Бо хлор має за зиму вимитися. Навесні вносимо перед посівом нітроамофоску – від 2 центнерів на гектар, карбамід – 50-100 кг на гектар. Тільки в жодному разі не селітру. Тоді вже «працюємо» з листком. Дивимося, що йому треба дати – мікро-, макроелементи – мідь, бор, цинк, молібден. І у кожному з препаратів додатково мусить бути калій. 

– Як дотримуватися цих правил, менше ніж 300 центнерів з гектара ми не повинні збирати, – переконує досвідчений агроном. 

– Я б радив людям, з огляду на зміну клімату, садити надранні й ранні сорти для споживання й середньоранні за строками стиглості – для зберігання на зиму, – консультує Анатолій Аполлонович. – Бо вони встигають сформувати гарний врожай до настання спеки.

Щодо сортів, то гарними є ранні сорти і європейської, і вітчизняної селекції. Так, з «європейської» найбільш ранній сорт у світі – це Рів’єра (Голландія). Високоврожайний, колір шкірки і м’якоті світло-жовтий, стійкий до вірусних хвороб та картопляної нематоди. Накопичує врожай до появи фітофтори. Надранніми також є Аріель (Нідерланди), Кіранда (Китайська рання Давидова). Ранні – Вінета (Німеччина), Беллароза (Німеччина) – дуже стійкий сорт до вірусних інфекцій та хвороб, Розара (Німеччина). Середньоранні – Ред Леді (Німеччина), Тайфун (Польща), Бельмонда (Німеччина). 

Є чудові сорти нашої, вітчизняної селекції. От, наприклад, Слаута. Він на сьогодні є конкурентом надраннім європейським сортам, тій самій Рів’єрі. Буде дуже рано формувати врожай, стійкий до фітофтори й дає до 500 центнерів з гектара. Один з найбільш затребуваних сортів у світі – український Тирас – рожевий зовні та білий всередині. Він ракостійкий, а також високостійкий проти іржавої плямистості бульб та середньостійкий проти стеблової нематоди і парші звичайної. Комерційно привабливий для ранньої продукції.