Обіцяли догледіти – виїхали в Америку
Хата 77-річної Лідії Федотівни Кревської з вигляду дуже добротна, цегляна. На подвір’ї – чисто. Всередині також ідеальний порядок: нічого не розкидано, на меблях немає пилу, коврики пропилосошені. Все говорить про те, що тут живуть хазяї. Сама ж Лідія Федотівна зустрічає на порозі, спираючись на дві палиці. Попри це, на жінці чистий одяг, взуття.
– Все сама роблю. От бачите, ледве ходжу, через поріг пару раз уже перечіплялася, впаду і лежу. Добре, що сусідка забігає, то допоможе пуднятися. Хіба можна над калікою іздеватса? – розповідає крізь сльози бабця.
Життя Ліду Федотівну не балувало. Сирота, жила без батька-матері, без родини усе життя. Правда, чоловік трапився хороший. Зі своїм Михайлом Степановичем вони хату добротну звели, хазяйство нажили. Єдине – Бог діток не дав. Найближчий родич – племінник Олександра Степановича – Олександр Климюк. Він з родиною мешкає тут же, у Торчині. Коли чоловіка Лідії Федотівни у 2009 році не стало, жінка лишилася сама.
– Я вже тоді ходила з палками, така біль була, що світ був не милий, – втираючи сльози, згадує той час старенька. – Папери на хату стала оформляти Ірка – дочка Климюка. Я їй довєрєнность дала. Думала, свої ж люди, не обдурять. Вони мене до нотаріуса возили, договор подписувати. Я думала, що то такий договір, що вони будуть мене до смерті глядіти. А вони ж оформили куплю-продаж. Я ж документи підписала, які мені сказали, і не знала нічого. А грошей вони мені не давали.
Про те, що вона живе не у своїй хаті, Лідія Кревська дізналася через декілька років. Спочатку ж після підписання договору Ірина з чоловіком і двома дітками поселилися разом з Лідією Федотівною. Зробили ремонт – поміняли вікна, котел, провели каналізацію. Словом, доглядали. Так-сяк жили вони чотири роки. А восени 2013-го поїхали в Америку, до батьків Іриного чоловіка. А за хатою і Лідією Федотівною став наглядати Олександр Климюк. Він навіть за комунальні послуги платив. Але, як каже Лідія Федотівна, доброго слова від нього не чула, сварилися часто.
– У мене болі такі сильні були, не можна було терпіти, – оповідає. – Сказала – він істєрику підняв. Не маю права навіть обмовитися, що мене болить. Така жизнь… Два рази мало що нє вішалася. А того року, на Роздво, Іра приїхала. Я ж їх просила: не їдьте в Америку, живіть тут. А вони – нє. Ну то я надумала продати хату разом із собою. Думаю, дешевше возьму, може, хтось мене догляне. Сказала їм про це. То зять той каже: «Мені хата не потрібна, але сплатіть за те, що я вклав гроші». То я за свою хату маю платити? Так і взнала, що, виявляється, вони у мене хату купили. Молоді поїхали, а мені зовсім життя не стало. Весною я Климюку, може, і сказала згорячку «забирайтеся». Приїхали, поздирали тюлі, люстра, навіть дерево на городі повикопував, закрутки з льоха позабирав. Сусіди дивувалися…
Шукають квартирантів
Отак стара хвора жінка стала жити зовсім одна. Сусіди забили на сполох, повідомили про це у селищну раду. За старенькою закріпили соціального працівника Любов Клак.
– Щодня приходжу, приношу хліб, інші продукти, щось зроблю. Але я не можу тут бути постійно, у мене є інші підопічні, – розповіла жінка. – А Федотівна самі бачите, як ходить. Та вона навіть до телефона не дійде у разі чого. А як уночі щось станеться? З нею має хтось постійно жити.
Отже, вийшло так, що родичі, яким дісталася хата Кревських і які за законами людської совісті мали би догледіти літню немічну жінку до смерті, виїхали з країни. Судячи з почутого, зобов’язання дочки взяв на себе її батько. Тому і вирішили запитати в Олександра Климюка, що ж сталося, чому він відмовляється від Лідії Федотівни?
– Мене у нотаріуса не було, який вони там договір підписували – не знаю, – пояснює чоловік. – Я два з половиною роки за комунальні послуги платив, якщо не щодень, то через їздив до неї. То города посадити, то сніг одкидати, то дров наколоти. А їй якісь люди попалися, нашептали, мов, вас недобре глядять, ми будемо лучше. Вона й пристала: переписуйте на мене назад хату. Діти посовєтувалися і сказали так: «Як ви маєте на кого переписати, давайте порахуєм, скільки ми вложили, сплатіть за ремонт». Вона – нє. Як так, вони ж вложили такі грошиська! Один котел скільки стоїв! А навесні вона сама сказала: «Звільни мені хату, мають люди заїжджати». Я й звільнив. Ну і де ті люди?
Олександр Климюк каже, що й сьогодні діти від слова свого не відступають – тітку з її хати ніхто не виганяє і не виганятиме. Хоче хату продати – хай продає, тільки за ремонт з тієї суми має сплатити. Та й на квартирантів згодні: платили б люди за комуналку по субсидії і наглядали за Лідією Федотівною – більше нічого не треба.
Наталка СЛЮСАР,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!