Кирила Степановича Кіпеня, який проживає у Жиричах Ратнівського району, знають у всій окрузі. Він майстер з копання криниць. Дідусь насамперед прославився тим, що визначає, де під землею вода й чи є плавун на місці, в якому господар надумав копати колодязь.
Два дротики покажуть, де вода
Кирилу Кіпеню 77 років. Та він жвавий, моторний. У викопаний колодязь лазить без драбини. А «колодязною» справою він розпочав займатися давно, більше 50 років тому, тоді, коли одружився і побудував власну хату. Біля неї й викопав свою першу криницю.
– Той колодязь слугує нам і донині, і вода хороша у ньому. З тих пір і почав копати криниці іншим. У Жиричах мало знайдеться хат, біля яких би колодязь був викопаний не мною. Ті, що поблизу, то всі мої. Я малий, худий, мені зручно копати, можу повернутись у тому колодязі.
Поцікавилась у діда Кирила, чи всі господарі прислухаються до його поради, де копати криницю на їхньому обійсті. Сказав, що йому ще ніхто не заперечив. Люди лише дякують ще й до сьогодні за викопані колодязі.
– Свої секрети маєте? – запитую.
– Вода біжить змійкою, – каже майстер. – В одному місці вглиб побігла, а поряд наверх піднімається. Треба потрапити на ту жилу, що вверх іде, і вода близько буде. Як нападеш на неї, два круги – і води не вибереш. А якщо натрапиш на ту жилу, що іде вниз, – вода втече. У мене колишні «прилади»: два кусочки дроту або ж розгалужена гіллячка – і вся робота. Вони покажуть, де вода. Якщо жила йде близько до поверхні, то гілочка піднімається доверху, а дротики сходяться докупи, якщо далеко – дротики розходяться, а якщо плавун – стають на хрест. Такий простий метод знаходження води ще мене ніколи не підводив.
Криниця краще, ніж свердловина
Дід Кирило копав криниці не лише у своєму селі, а й в окрузі. Щоразу перед роботою він звертається з молитвою до Бога з проханням допомогти, а по завершенні – з подякою. Добре знає не лише, де вода і як копати криницю, а і як поставити на місце цементний круг, що пішов набік, як його зменшити.
А ще чоловік переконаний, що вода з колодязя набагато корисніша і смачніша, ніж зі свердловини.
– Зараз менше копають колодязі, свердловини все б’ють. Та буває, що свердловину мають, а просять криницю викопати. Із свердловини нехороша вода: до неї не потрапляє повітря, і вона як застояна. А криничку викопав – і, якщо хочеш воду в хаті мати, постав насоса та й качай собі, – радить колодязних справ майстер.
Дід Кирило не піддається рокам. Господарює, ще й іншим допомагає. Нема йому рівних у клепанні коси.
– Не виклепаєш добре – косити не будеш, – каже дідусь. – Тож до мене йдуть люди і просять, аби виклепав їм я. А ще просять під час заготівлі сіна допомогти стіжок скласти, завершити його добре, аби не промокло. Це також не кожному вдається правильно зробити.
Запитую, де так вправно навчився господарювати. Каже, біда змусила. Залишився без батька в чотири роки. У війну і будинок, і все майно згоріли. По чужих хатах два роки тулилися. Потім звели невеличкого сарайчика й у ньому жили. А пішли у свою хату, в якій ще ні вікон, ні дверей не було, тільки піч без комина, замість дверей – рядно, замість вікон – снопи з льону… Вода в ній узимку замерзала. А потім і мама померла… Тож, як тільки став підростати, за всяку працю брався, щоб вижити.
Валентина БОРЗОВЕЦЬ, Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!