Петро Степанович каже, що ніхто не вчив його ремеслу бондаря. Коли вийшов на пенсію, а пропрацював 30 років комбайнером у місцевому господарстві, незвично було сидіти без діла. Випадково до рук потрапила книжка про бондарську справу. – Три рази уважно перечитав її, а тоді взявся за діло, – усміхаючись, розповідає дідусь. – На малюнку побачив файну бочку. Цікаво стало, чи я таку зможу зробити? Детально прочитав рекомендації, і вийшла у мене хороша бочечка на 240 літрів. Дав її нашому лісникові, а він мені за це – дубових дощок на інші вироби. Дуже мені сподобалося це заняття. Отак потихеньку на старості літ став я майструвати. Найпершими замовниками були односельці. Діжки для тіста, бочки для квашення, шатківниці і навіть маслобійка, – все під силу майстру-самоучці. А якось задумав дитячу колиску зробити. Підібрав хороший матеріал із сосни. Вистругав необхідні деталі та склав. Гойдалася вона легко, без скрипу. Згодом люди почали переказувати один одному, що Малявко файні колиски робить. – Одну нашому батюшці змайстрував. Десь зо сім колисок забрали до Луцька, дві – у Ківерці. За свою працю багато не прошу – 500 гривень. То дешевше, ніж у магазині, і зроблено з натурального матеріалу, а не з пластмаси. На горищі стоїть колиска, у якій мій внук гойдався. Вона у хорошому стані, так що може ще пригодитися, – підморгує 76-літній майстер. І зараз звертаються до нього клієнти за потрібними у господарстві речами, але немає необхідного дерева для роботи. У гаражі дідусь обладнав собі майстерню. Тут і станок деревообробний, і різні інструменти. Окрім бондарства, Петро Степанович ще й столярством захоплюється. Вікна, двері зробить швидко та якісно. Шкода лишень, що не має кому передати свою майстерність: син не вельми цікавиться батьковим талантом, а внук ще малий, щоб допомагати.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Читайте також
Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...