Гнат Федорович Коваль - найстаріший житель Ратнівщини, та, напевно, й області. Проживає дідусь у Ратному, у своєї єдиної дочки, яка з'явилась на світ, коли йому було... 58. А внуків у нього всього двоє: Павло та Роман, яким 15 та 13 років.
Дід ще має світлу пам'ять і, з огляду на його роки, не геть слабке здоров'я, тільки ось втратив зір. Має апетит, але їсти не буде що-небудь, до рота не візьме підігрітого, наприклад, борщу - любить усе свіженьке, в іншому випадку насититься чашкою сметани або ж молока з картоплею.
1 липня Гнату Федоровичу життя нарахувало 106 років. Дід каже, що ніколи не курив, горілку пив в міру, все життя важко працював. А за нажите «горбом» мав заслання у Сибір. Коли повернувся додому у село Котуш Камінь-Каширського району, все почав з нуля - і будівництво житла, і придбання всього майна. Першу дружину похоронив, щойно повернувся із Сибіру, а з другою народили єдину донечку, у якої і проживає дідусь уже дев'ять років. А до цього часу, поки жила баба, мешкали удвох, правда, дочка постійно навідувала їх, а то і жила тимчасово, поки була у декретних відпустках по догляду за дітьми.
У дідовій пам'яті найбільше спливають роки війни - він учасник бойових дій у Другій світовій, і роки заслання - розкаже все до малесеньких дрібниць, а сьогодення може й призабути. Нині дідусь найбільше цікавиться життям онуків, нагадає-перепитає їх, чи вивчили добре уроки. Журиться: якщо помре, то найбільше їх шкода покидати. Для нього внуки - велика радість, мріє дідусь «посидіти в куточку» на весіллі у них.
Дід Гнат рідко звертався по медичну допомогу, двічі-тричі за все життя, й зараз не дуже сприймає ліки, хоча без допомоги донечки тепер уже не проживе...
- Захворів дід на грип цієї зими, мав запалення, - розповідає дочка Віра Степанюк. - Довелося колоти йому антибіотики, то дід, не звиклий до медикаментів, так відреагував на ті уколи, що став втрачати пам'ять, заговорюватись. Я вже й злякалася, що не перезимує, та потрохи відійшов, під весну оклигав. Дід любить поговорити, якщо хтось старший зайде, згадує своє колишнє життя. Ще до минулої зими й до хліва доходив, бо ж корову тримаємо, а зараз уже ні. Тільки цікавиться, чи сіна заготовили. Ще ніколи не лягав спати і не вставав, аби не помолитись Богу, не проговорити «Отче наш».
Поцікавилась у Віри Гнатівни, чи, бува, дідусь не приписав собі роки, адже до такого віку у нас ще, напевно, ніхто не доживав.
- Йому насправді десь стільки і є. Про це ще раніше свідчили його ровесники, старші люди села. Але ось точно, якого числа народився, невідомо. Баба казала, що у Петрівку. У свідоцтві про народження дати не вказано, то вже, коли на пенсію йшов, у райсоцзабезі поставили 1 липня. Цього дня і святкуємо. А щодо татового довголіття, то і мама його прожила довго, померла, маючи 96 років.
З іменинами Гната Коваля вітали не лише рідні, а й представники влади. Для дідуся - подарунки, квіти і побажання здоров'я, щоб жив, жив, жив...
Валентина ПИЛИПЧУК,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!