Мирослава та Олег Васильчуки з Ковеля стали батьками для двох братиків – дванадцятирічного Максима та тринадцятирічного Дмитра. Подружжя створило прийомну сім’ю, взявши на себе неабияку відповідальність.
У цих хлопчиків непроста доля: мама померла, тато позбавлений батьківських прав. Тож дітей із села, де вони жили, забрали восени у реабілітаційний центр. Про це повідомили у Ковельській міській раді.
Сьогодні ж у них – гарний дім, своя кімната, їх огортають турботою і любов’ю. Діти отримали опору у житті, їм тепер допомагають не загубитись у цьому шаленому світі двоє чудових людей, яких вони називають мамою і татом.
Олег і Мирослава кажуть, що планували виховувати дівчинку. Але так сталося, що дізнались про Максимка і Дмитрика.
«Хвилювались, бо діти уже такого майже підліткового віку, - ділиться Мирослава. – Маю два випуски у недільній школі, тож добре розумію, що це один із найскладніших періодів у вихованні. Але ми наважились».
Хлопчики хоча й не однолітки, але ходять в один клас. Тож тепер вони разом з батьками підтягують прогалини у знаннях, опановують математику, читають, займаються граматикою.
А у вільний час усі разом спілкуються на різноманітні теми. Максимові, як і татові Олегу, подобаються шахи. Діма любить ганяти м’яча, уже й має для цього свою футбольну форму. Нещодавно у будинку з’явилось піаніно, бо Мирослава мріє, щоб діти навчались музиці.
Хлопці розповідають, що вони звикають до нового шкільного колективу, знайшли у класі уже друзів. Нові обов’язки по господарству теж з радістю виконують. Так мило слухати, коли усі гуртом пригадують, як дружно складали ліжко, а тепер хлопці чергуються, кому спати на другому ярусі.
Дмитрик і Максимко навперебій розповідають не зовсім дитячі історії із свого минулого життя.
Але ж усі попередні неприємності у великій дружній компанії з плином часу із дитячої пам’яті витіснять нові враження, цікаві захоплення, навчання та відпочинок, клопоти по дому та веселі пригоди, яких неодмінно буде чимало.
Для нас з чоловіком важливо, щоб діти взяли усе добре, що ми намагаємось їм передати, щоб вони були хорошими людьми, - наголошує Мирослава.
Представники соціальних служб, які приїхали поцікавитись, як хлопчики адаптуються до нових умов, яка необхідна допомога, кажуть, що у Васильчуків був довгий шлях до того, як у їх сім’ї з’явились цих двоє щебетунів. Вони двічі пройшли курси з навчання прийомних батьків, багато читали літератури на цю тематику.
Сьогодні ж вони навіть трішки шкодують, що раніше не створили прийомну сім’ю. Втім, мабуть, це доля, бо нині вони дали шанс Максимкові і Дмитрику зростати у родині і мати щасливе дитинство.
Якщо ви маєте намір створити прийомну сім’ю, приходьте у службу у справах дітей та центр соціальних служб, і ви отримаєте відповіді на ваші питання, тут вам допоможуть і підкажуть, з чого розпочати.
Вас чекають за адресою: вул. Незалежості, 73, кабінети 106, 107, або телефонуйте ( 03352) 6-17-48 та (03352) 6-17-27.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!