Сергій Загура із села Куснища Любомльського району надзвичайно скромний чоловік. Фотографуватися навідріз відмовився. Хоча, як кажуть, похвалитися має чим. Господар - ледь не на все село, зібрав по шматках та склепав з металолому цілу тракторну бригаду. Садок облаштував за кращими зразками ландшафтних дизайнерів. В усьому йому допомагають четверо дітей, про яких він, певна річ, може говорити годинами.
Сергій Васильович працює водієм на «швидкій». Нещодавно, захищаючи фельдшера від оскаженілого п'яного чоловіка із сокирою, заледве сам не залишився без руки. Тепер на лікарняному, чекає чергової операції. Ще й жартує, що він тепер лише сидить та всіма керує.
Але ж його хлопці - 14-річний Сергій та 12-річний Василь - й самі знають, що робити. По величезному комбайну скачуть, щось перевіряють, потім і до діла беруться: ремонтують, вистукують, клепають. Найменшенький, п'ятирічний Дем'янко, інструменти їм подає. А далі - на поле жнивувати.
- Самі? - дивуюся.
- Ну, нагляд, звичайно, буде, але вони змалку серед техніки крутяться, та й маємо власного поля багато - вже звиклі і все вміють, - каже з гордістю Сергій Васильович.
Цікаво, що комбайн «Нива» у родини Загурів уже років п'ятнадцять. Каже голова сімейства, що забрав його зламком з колгоспного металобрухту. Тоді друзі допомогли відремонтувати, а тепер щороку перед жнивами життя у нього вдихають сини Сергія Васильовича. Як загалом і у решту техніки, якої, за словами господаря, набереться у нього на «цілу тракторну бригаду». І вся теж з металобрухту зібрана.
- От Сергія від цієї техніки спробуй віджени! - розповідає батько про дітей. - Дуже у тому тямущий. Василь теж помічник добрий і у полі, і... на кухні. То наш кулінар. Щодня може торти пекти. Буває, за день наробиться, ще й на вечерю встигає якогось чуда смачнючого випекти. Але стидається свого хобі. Варто комусь з нас посміятися, все - місяць може на кухню і не заходити.
Хотіла розпитати я самого Василя про його солодке захоплення, але де там! Тільки ж на комбайні крутився - тепер і слід прохолов. Соромиться хлопець. А дарма, всі прославлені кухарі світу - це завше чоловіки. Хто зна, можливо, ми ще колись почуємо про знаного шеф-кухаря Василя Загуру...
- А от нашу найстаршу, Оксану, вже запросили навчатися у Тернопільську математичну школу від інституту! - хвалиться Сергій Васильович. - Вона цього року принесла аж 16 похвальних листів!
- Десять, - з притиском каже 16-річна дівчина. Вочевидь, не вперше переправляє тата. - Маю сім з районних олімпіад, дві з області та одну спортивну нагороду. А у Тернопільській математичній школі навчатимуся заочно. Хоча вона додасть мені бали при вступі.
Гордиться Сергій Васильович своїми дітьми, охоту йому на все вони дають. Головне почати, а вони завжди підсоблять. Таким чином разом і садок біля хати закладали. У ньому - мініатюрні вулики, вітряки, вирізьблені фігури з дерева, гармати з бойовими ядрами.
- Справжні? - допитуюся.
- Саморобні, але стріляти можуть. Ми вже й перевіряли. Щоправда, пороху треба багато, то ми на Новий рік феєрверками з них стріляли. По телевізору з хлопцями побачили, й собі загорілися зробити. Тепер от маємо вже чим від ворогів відбиватися, - сміється Сергій Васильович.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!