На весільній вечоринці колишньому вчителю кричали «Гірко!» його перші учні
Нещодавно село Куснища Любомльського району облетіла новина. Одружилися колишній вчитель фізкультури Яким Антонович Кушнір та його учениця Галина Харитонівна Шевченко. Не стало б це дивиною, якби... Нареченій минуло 75 років, а наречений святкував 90-літній ювілей!
Розписатися змусила пенсія
Велике обійстя Кушнірів, від якого віє старовиною, пригорнулося на краю села. Біля хати в'ється польова дорога. По ній, бачимо, торохкотить підвода, замість їздового - усміхнена жінка. Вправно розпрягає гнідого, відводить у садок. А до нас, спираючись об ціпок, шкандибає старенький господар.
- Це ви одружилися у 90 літ? - питаю його.
- Так, я, - гордовито відповідає дідусь. - А то моя жинка - Галина Харитонівна, - представляє дружину. - Ходімо, присядемо на лавочку. Поки тепло... О-о, та тут холодок, нема вже сонця, - журиться Яким Антонович.
- То я тебе захищу, - усміхається жінка.
- Видно, добре живете?
- Добре, - киває. - Слова обідного мені не сказав. Вже дванадцять років, як ми зійшлися.
- А чого аж тепер надумали розписатися? - допитуюся.
- Я чесно признаюся: то грошові справи, - поважно пояснює Яким Антонович. - Є така постанова: якщо чоловік помирає, то пенсія переходить жінці. А моя в два рази більша. Я хочу, щоб вона всталася задоволена. Конєшно, хто коли помре, ніхто не знає. Тільки Всевишній. І ніхто не знав, що я на старості женюся...
«Заколядували - і йому в очі влізла я»
Життя дідуся було непросте. Його, вісімнадцятирічного хлопця, хотіли вбити, як запевняє, сільські бандерівці за те, що був комсомольцем. Врятувався - не застали вдома. Мусив йти у партизани. На фронті двічі був поранений. У післявоєнні роки став вчителювати у Куснищах. З першою дружиною прожив 57 років, але, на жаль, дітей подружжя не мало.
Галина Харитонівна теж зазнала біди. Вийшла заміж рано, у 18. Вже у 19 народила сина. Чоловіка довелося з армії чекати більше трьох років. Прожили разом 45 років, але за ті літа радості бачила мало.
- Ой... Настрадалася. Всяко було. Але я його дуже любила і йому все прощала, жаліла. Хоч він матом не раз кричав...
Чоловік Галини помер 1999 року, а через три роки - дружина Якима Антоновича. Лишився він на світі сам-один. Під час Різдвяних свят попросив жіночок, які співали у церковному хорі, щоб обов'язково прийшли до нього і заколядували. Хотіли догодити старенькому, привітати, а особливо не було кому - до того діти навідалися, до того - гості. Тому до колишнього вчителя фізкультури завітали із віншуваннями лише удвох - Галина з односельчанкою.
- Заколядували - і йому в очі влізла я! - сміється жінка.
- А чого ж мала не сподобатися така красуня? - дивується Яким Антонович.
«Дід в приймаки йти не хтів»
І наступного дня він прийшов аж на другий куток села - а Куснища, треба сказати, доволі величенькі! Жінка не на жарт здивувалася: «Ой, Боже мій! Антонович!» Бо знала його лише як свого вчителя, зі школи її не пам'ятав, у житті перетиналися кілька разів на весіллях. Від Коляди цілу зиму Яким Антонович навідувався до Галини і все просив: «Коли ти до мене перейдеш?»
- Дідові скучно було. А в приймаки йти не хтів, - сміється жінка. - Де ж він покине своє хазяйство, у нього ж така хатіця велика!
Нарешті дочекалися весни. Галина Харитонівна домовилася із сином та невісткою, що вони будуть жити в її хаті. І у березні дванадцять років тому немолоді та самотні люди зійшлися разом. Ще донедавна мали корову, тепер тримають порося, курей і коника. Щоправда, кожного дня жінка мусить навідатися до своєї хати, бо син з сім'єю перебралися в інше село.
Цього вересня, напередодні 90-ліття Якима Антоновича, вирішили офіційно одружитися. У сільській раді написали заяву, як і годиться, чекали місяць. В один день тут, у хаті, святкували і ювілей, і весільну вечоринку. Не забув Яким Антонович покликати на таку оказію... своїх перших учнів, у яких був класним керівником. Запросили молодята також сусідів, знайомих, найближчу рідню і відгуляли весілля на славу!
- Пісні співали, молодість згадували... - сміючись розповідають наречені. - І поздоровляли, і навіть «Гірко!» нам кричали.
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!