Історія українських майданів бере початок не з 2004-го і не з 2013-2014 років. Народ, який пережив сталінські репресії, заляканий-зацькований, все одно повставав проти несправедливості. І не боявся. А більшість народних бунтів в СРСР (а їх з післявоєнного часу до 1986 року було понад 50) викликало міліцейське свавілля.
Українців на майдани виводило міліцейське свавілля
4 серпня 1953-го у Херсоні на ринку міліціонер затримав 13-річного хлопчика, який торгував кукурудзою. Налякана дитина так розхвилювалася, що втратила свідомість. Обурені очевидці викликали швидку, і конфлікт на тому ніби завершився. Правоохоронець, до речі, добре знав маму дитини і те, що хлопчик продавав свою, а не крадену кукурудзу. Через трохи хтось пустив чутку, що підліток у лікарні помер. І небайдужі люди вирушили до обласного управління міліції. Протестуючих зібралося понад 500 осіб. Вони вимагали віддати їм міліціонера, який довів дитину до смерті. Керівництво вступило у переговори з протестантами й пообіцяло, що правоохоронець буде покараний. І слова свого дотримало. Згодом виявилося, що хлопчик живий.
Та наймасовіший бунт в Україні стався у 1963 році на батьківщині нинішнього президента України Володимира Зеленського, тобто у Кривому Розі (до речі, дід Зеленського, кажуть, служив тоді у міліції). Спусковим гачком для криворізького Майдану теж стало міліцейське свавілля. Цього разу «мєнти» жорстоко побили простого солдата…
16 червня 1963 року був звичайним днем у житті промислового Кривого Рогу. Люди їхали у трамваї, де солдат «під шафе» вирішив позалицятися до дівчини у дещо дивний спосіб – почав пускати їй в обличчя дим від цигарки. Пасажирів це обурило. У тому ж трамваї їхав міліціонер, який зробив зауваження хулігану. Конфлікт ніби вичерпався. Але на зупинці міліціонер раптом почав затримувати солдата, хоч не мав права цього робити, а лише військовий патруль. Служивий виявився прудким, тому на допомогу прийшли інші міліціонери, які чергували неподалік. Солдат почав тікати, й доблесні правоохоронці не додумалися більше ні до чого, як відкрити вогонь на велелюдній вулиці. Як наслідок, поранення отримали геть випадкові хлопець і дівчина. Солдата впіймали й потягнули до міліцейського відділку. Але тепер на його захист стали люди, які все це бачили. Коли дізналися, що побитому солдатові «мєнти» не хочуть надати медичної допомоги, пристрасті почали наростати. Звістка про міліцейське беззаконня вмить облетіла робітничий район «Соцмісто», і біля відділку зібрався обурений натовп. Вже наступного дня біля райвідділу міліції зійшлося близько 600 чоловік.
Кримінальники грабували місто, поки міліція придушувала бунт
Ще жевріла надія, що натовп можна заспокоїти. Його навіть почали відводити убік стадіону. Але міліцейське керівництво наказало правоохоронцям, стягнутим з усього міста, двома колонами рухатися до відділку, щоб перекрити всі входи і виходи. Влада сподівалася, що поява великої кількості міліції налякає бунтарів і вони розбіжаться. Та сталося навпаки. У хід знову пішло каміння, і міліцейський кордон був прорваний. Частина міліціонерів встигла заховатися у приміщенні райвідділу, а частина втікала, куди очі бачили. Їх доганяли і били. Поки вся криворізька міліція намагалася придушити бунт на «Соцмісті», в інших районах почали промишляти справжні кримінальники, які грабували магазини і перехожих.
Пізніше протестанти проникли всередину й викидали через вікна сейфи, документи. З підвалу через вікна хтось із правоохоронців почав стріляти по людях. У райвідділку заблокували не лише міліціонерів, а й велике начальство: завідуючого відділом обкому, начальника обласної міліції, прокурора області! Вони так були перестрахані, що дехто переодягнувся у жіночий одяг і вистрибував з вікна другого поверху. Боялися, що бунтівники підпалять приміщення, хоча в цьому ж будинку були робітничі гуртожитки і палити люди нічого не збиралися. Тим часом до району сутичок уже стягувалися підрозділи танкової частини та внутрішніх військ з Дніпропетровська. Відчувши підтримку, заблоковані міліціонери по сигналу відчинили всі двері й кинулися в натовп бити людей.
За офіційними даними, тоді було вбито 4, поранено 15 чоловік. Утім, очевидці стверджували, що тільки з вікон підвалу міліціонери застрелили 7 осіб. За неофіційними даними, 86 осіб було арештовано, 36 одержали важкі травми. Кажуть, що міліціонера, який побив солдата, бунтарі повісили на дереві. З розповідей медиків, у міські лікарні було доставлено до 200 поранених. Пізніше 41 особа була засуджена за злісне хуліганство.
Уроки історії треба добре вчити, але, як свідчить новітня українська історія, влада цього не робить. Хтозна, як би розвивалися події на Майдані у 2013 році і яким шляхом пішла б Україна, якби за побиття студентів Янукович вибачився перед українцями і звільнив міністра МВС Захарченка…
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!