«Між собою ми не говорили про те, що всі загинемо», - медикиня розповіла правду про перші дні війни у Маріуполі
Україна

«Між собою ми не говорили про те, що всі загинемо», - медикиня розповіла правду про перші дні війни у Маріуполі

30 січня, 14:20
0
0
Сподобалось?
0

Ми всі прекрасно розуміли з кожним днем, що нас все більше і більше беруть в кільце в Маріуполі, але намагалися не панікувати.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю TSN.UA розповіла старша бойова медикиня 36-ї окремої бригади морської піхоти Руслана Нуца.

“Навіть мама телефонувала, питала що там, як там. А кажу: “Мам, все добре, ми тримаємось, скоро повернусь додому”. Але сама я вже розуміла, що ні, я не повернусь додому, я лишусь у Маріуполі. Я пам’ятаю, брату своєму написала, що є один відсоток зі ста, що я повернусь живою додому. Я йому вже говорила, що ти будеш за старшого в сім’ї, бережи маму, піклуйся про нашу сім’ю. Він казав: “Ні, все буде добре”, — згадує медикиня.

Руслана каже, що була на сто відсотків впевнена, що добре вже ніколи не буде.

“Але якось я увійшла в той один відсоток. Коли я повернулась додому, він мені ці слова і сказав. Я кожного дня завдячую Богові за те, що я вдома, що я знову побачила маму. Вона мене тримала в тому полоні, не давала занепадати духом — мама і брат”, — розповіла Руслана.

Вона каже, що поранених було настільки багато, що запам’ятати їх було неможливо.

“Я пам’ятаю деякі моменти — перший мій поранений, але він був ще до повномасштабки. То був мій знайомий, як виявилось. Ми разом проходили курс молодого бійця... Кожного дня було по 10 могло бути і більше поранених, і воно як конвеєр — один за одним. Тому надав допомогу — там уже новий. Що могли ми робили, а далі вже був госпіталь”, — розповіла медикиня.

За словами Руслани, в їхньому бункері була не лише 36-а бригада, а ще маріупольський 555-й госпіталь, Нацгвардія, поліція, і 56-та бригада і 17-та танкова.

“Хоч ми всі прекрасно розуміли всю ситуацію, але між собою ми не говорили про те, що ми всі загинемо, все так погано. Ні, навпаки, ми жартували, сміялися, підтримували один одного, намагалися якось відволіктися і не думати, де ми зараз дійсно перебуваємо. Говорити на якісь зовсім інші теми. Були моменти, коли спілкуєшся, і дійсно забуваєш, де ти насправді. А коли поруч десь прилітає, ти так різко зі стану спокою йдеш і знову розумієш, де ти”, — каже Руслана.


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися