Юрій Долгош із Хуста зі своєю коханою Наталією прожили 47 років, мали прекрасну сім’ю, дітей. Після смерті дружини думав, що збожеволіє. Від поганих думок його врятували… кактуси.
– Чи померла вона від ковіду, чи причиною було щось інше – досі не знаю, але відійшла у засвіти саме в розпал пандемії. Мій будинок ніби осиротів, – згадує чоловік. – Сини давно живуть у Чехії, а донька з сім’єю зі мною. Ми були в розпачі. Заспокоював зять. Саме Андрій і надихнув мене на створення теплиці з кактусами. Адже для покійної дружини ці рослини були улюбленими, і вона мріяла про колекцію хоча б із 20 вазонів. Тож Андрій запропонував увічнити бажання тещі у квітах, аби рослини завжди нагадували про неї, зігрівали думки та радували очі.
Взялися чоловіки до роботи – і теплиця виросла буквально за декілька днів. Замовили кактуси і разом їх висадили. А потім Юрій засів за пошук потрібної інформації, як їх доглядати. Завдяки цьому він поступового відійшов від горя і повернувся до звичного ритму життя.
– Часу для догляду за кактусами в мене багато. Я пенсіонер. Своїм духовним «воскресінням» завдячую Андрію. Якби не він, ще б довго перебував у прострації. Зараз у нас усіх є улюблене заняття, і в оранжерею приходимо не тільки, щоб помилуватися сукулентами, обробити їх добривами, підживити ґрунт, але й щоб відволіктися від буденної суєти, відчути умиротворення та навіть помолитися. Чомусь поміж рослинністю відчувається, наче в церкві, ближча присутність Бога… Це важко пояснити, таке можна тільки відчути, – зізнається чоловік.
Як запевняє Юрій Долгош, зазвичай із листопада по березень кактуси сплять, а після цього прокидаються і починають цвісти. Свою колючу колекцію родина збільшувала поступово. Зараз мають понад 500 рослин.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!