Справжній господар у селі не уявляє себе без корови-годувальниці, коника-трудівника та іншої живності. Але щороку статистика називає невтішні цифри зменшення поголів’я. Щоб заохотити людей тримати худобу, держава надає дотації, а у прикарпатському селі Тишківці Городенківського району придумали інший оригінальний спосіб: конкурс краси для свійських тварин з преміями за призові місця!
Судді приглядалися, чи «Міс кобилка» не світить ребрами
А все почалося у 2006 році з досить незвичного дійства: відкриття садиби Святого Миколая у селі. Ідею подав громаді та допоміг реалізувати тодішній народний депутат Анатолій Матвієнко, який і був головним спонсором цього свята. А оскільки в календарі є два дні Святого Миколая – літнього та зимового, то вийшло, що двічі на рік в Тишківцях урочисто відзначають це свято. Взимку воно більше присвячене подарункам та дітворі, а влітку – сільським господарям та їхній праці. Анатолій Матвієнко добре знає проблеми села, тому й запропонував організувати незвичайні сільськогосподарські конкурси, щоб популяризувати розведення худоби, дати людям можливість перейняти досвід від кращих господарників. Це свято гуртує громаду, показує її таланти та дає суперпозитивний заряд енергії!
За роки існування конкурсу організатори вигадували різні номінації. Наприклад, визначали кращого коня чи господаря, який утримує найбільше теляток. Селяни радо зголошувалися і представляли свою живність. Худібку перед початком конкурсу мили, причісували, прикрашали.
Іван Піщак – активний учасник художньої самодіяльності, постійно бере участь у концертах, а коли почув про захід для свійських тварин, вирішив, що і його кобилка Іванка гідна показу публіці. Гарно причесав їй гриву, прикрасив червоними китицями і повів на пасовище, яке на день перетворилося на подіум. Судді придивлялися, чи добре вгодовані конкурсанти, чи не світять ребрами, а також перевіряли, чи дозволяють осідлати. Звання «Міс кобилка» чи «Містер коник», звичайно, тваринам не присвоювали, зате їхні господарі отримали грошові нагороди.
– Наша Іванка тоді виборола звання кращий кінь села Тишківці, а ми – 500 гривень премії, – пригадує Олена Піщак. – Зараз вона участь у конкурсах не бере, але дуже допомагає нам у господарці.
Сім’я Піщаків неодноразово водила на конкурс не тільки кобилу, а й корову Вільху. Їхня годувальниця стала переможницею!
Учаснику – 89 літ
Одним з найстаріших учасників конкурсу був Іван Пронич зі своїм скакуном. Дідусь переконаний, що хороший кінь – то престиж справжнього ґазди. Тому й нині, хоч і має вже 89 літ, не розлучається зі своїм помічником.
Коли ж запропонували визначити найкращу корову села, бажаючих зібралося найбільше. Так несподівано для всіх Тишківці Городенківського району увійшли в історію. Адже вперше в Україні тут проводили конкурс краси серед корів!
Як пригадує сільський голова Іван Пронич, раніше у них було понад триста корів. Окремі господарі тримали по четверо-п’ятеро. Спочатку люди з усмішкою поставилися до незвичайних змагань, але щороку азарт зростав, і було таке, що аж 50 корівок-моделей боролися за почесне звання. Рябульки, Машки, Квіточки перетворювалися на моделей, яким призначали порядкові номери. Їхні власники заповнювали спеціальні анкети, де вказували характер тварини – чи спокійна, чи не буцає господиню, скільки молока дає.
Хороша телиця має бути пишна, як жінка
– Не думайте, що то просте завдання – визначити кращу корову, – наголошує сільський голова Іван Пронич. – Оцінювання проводиться за понад десятьма різними критеріями. Найперше до уваги береться зовнішній вигляд, масть тварини. Адже за нею визначають, до якої породи належить, бо це 50 відсотків високої продуктивності. В день корова повинна давати понад 20 літрів молока.
Хороша телиця має бути кругленька та пишна, як жінка, а худим моделям у коров’ячому конкурсі місця немає, переконані місцеві. Особлива увага приділяється вимені корови. Його ідеальна форма – у вигляді чаші з правильними дійками, однаковими за розмірами та м’якенькими, аби легко йшло молоко. Іван Іванович зазначає, що оцінювання проводять представники управління агропромислового розвитку з району, зоотехніки, тобто справжні фахівці. Комісія почергово об’їжджає пасовища, записує показники і визначає переможців. За перше місце власнику вручали тисячу гривень, за друге – 500, а за третє – 300.
– А що ж корові-переможниці давали? Може, корону з квітів?
– Ні. Їй додаткову годину дозволяли пастися на найсоковитішій траві, – сміється очільник громади.
На жаль, цьогоріч через карантинні заходи у Тишківцях відмовилися від святкувань. Але сільський голова з оптимізмом дивиться в майбутнє:
– Головне, щоб усі були здорові. А свято неодмінно влаштуємо!
Руслана ТАТАРИН
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!