10-річна незряча бандуристка співає на вулицях заради брата, який боронить Україну під Бахмутом. Її пісні та вірші настільки вразили українців, що вони надонатили дівчинці понад 1,5 млн гривень!
Анна-Марія Герман — бандуристка з містечка Комарно на Львівщині. Дівчинка з народження не бачить, але тонко відчуває музику та українську пісню. До великої війни вона виступала на місцевих конкурсах і мала мрію — познайомитися з улюбленим музикантом Дзідзьом.
Анна-Марія навчається у Львівській музичній школі імені Кос-Анатольського. Уже два роки опановує гру на бандурі, розповідає її викладачка Ольга Вільгуцька: «Вона до мене прийшла. Спершу думала її вчити тільки співати. Але мрія дівчинки була грати на бандурі. Ну, звичайно, за ці 46 років моєї педагогічної праці це перший випадок, перша дівчинка з вадами зору. І я, чесно кажучи, не знала, з чого почати. Почали вивчати інструмент. Напрочуд дуже швидко з тим справилися. Дівчинка є здібна, розумна, має чудові музичні дані».
За словами Ольги Вільгуцької, її учениця є лауреаткою багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів.
А після 24.02.2023 Анна-Марія живе війною, бо на фронт пішов її брат. Юна бандуристка вивчила низку патріотичних пісень і почала з ними виступати на вулиці та в храмах, збираючи гроші на допомогу братові та його побратимам. І завдяки дівчинці наші захисники отримали нове взуття, дрон, рації, форму та навіть авто!
Дівчинка живе у селі Піски, поблизу Щирця, що у Пустомитівському районі. За словами Наталії Бражник, — мами маленької волонтерки, усе почалося з того, що якось вона з донькою зайшла в один із ресторанів у Щирці на обід. Дівчина, яка їх обслуговувала, ввічлива, але чомусь була сумна. Як з’ясувалося, їй незабаром повинні були робити операцію на серці. Але грошей на операцію нема, та й дитина ще маленька…
Коли повернулися додому, Анна-Марія запропонувала: «Мамочко, ми збираємо гроші мені на операцію. На моїй банківській карті є 10 тисяч гривень. Пропоную ці гроші віддати цій тьоті з ресторану. У неї є дитина. Я дуже хочу, щоб ця тьотя жила, і щоб у дитини була мама».
Жінці з ресторану зробили операцію, і Анна-Марія з мамою за кілька днів пішли її провідати. Дорогою купили усім хворим у палаті морозиво, а Анна-Марія ще й влаштувала для них святковий концерт. На гарну українську пісню позбігалися не лише санітарки і медсестри, а й лікарі.
— Мій старший син Богдан Бражник воює у 125-й бригаді. Захищає Україну ще з 2014 року, — каже пані Наталія. — Коли їхня бригада прибула під Бахмут, моя Анна-Марія сказала, що буде співати, а зібрані гроші віддаватиме братикові та його друзям. Щоб їм купили одяг, їжу, тепловізори…
Знаєте, стараюся не плакати у таких випадках, але сльози самі напрошуються. Моя дитина, якій зробили 13 операцій, а попереду — не знаю скільки ще, співатиме, щоб допомогти нашим захисникам. Від того моменту, коли Анна-Марія вперше заспівала у лікарні, зібрала багато грошей. Ми не записували, не підраховували усе до копійки. Думаю, понад 200 тисяч уже зібрала. 100 тисяч гривень віддали на дрон. А ще за її кошти купили термобілизну, теплий одяг, шкарпетки…
Анна-Марія співала кожної неділі - не лише на відкритих майданчиках, а й у церквах. А потім мені запропонувала, що співати лише у неділю для збору коштів — це дуже мало. «Мамочко, може, я буду пропускати уроки? Я б могла і серед тижня співати…». Бо почула, що 125-й бригаді, де воює наш Богданчик, потрібні рації й прилади нічного бачення. А ще бракує 125 тисяч на машину.
— Ваша донька навчається музики?
— Учителька Ольга Степанівна Вільгуцька вчить нашу Анну-Марію грати на бандурі. За два роки навчання наша дитина заробила багато кубків, завоювала багато разів Гран-прі на різних конкурсах.
— Незрячій дівчинці складно грати на інструменті…
— Вона все сприймає на слух. Ольга Степанівна настільки терпеливо і зрозуміло усе пояснює. Ще жодного разу не підвищила голосу на нашу дитину. Скеровує Анну-Марію на різні конкурси, мріє, щоб про неї знали в усьому світі.
— Маєте власну бандуру?
— Тепер маємо. Бандура — дуже дорогий інструмент. Але знайшлася добра людина, яка подарувала їй цей інструмент.
— Як довго Анна-Марія працює над піснею?
— Я їй читаю текст три-чотири, іноді п’ять разів, і вона запам’ятовує усі куплети.
— Чому Анна-Марія незряча?
— Вона народилася на 24-му тижні, з вагою 750 грамів. Лікар сказав, що не житиме, але моя донечка з усіх сил чіплялася за життя. А я вірила — вона зможе. Я молилася, за її здоров’я тоді молилися і моляться досі отці-монахи. Через 2,5 місяця від народження провели першу операцію, за тиждень — другу, а ще через тиждень — третю. Потім були ще операції, але не бачить. Та, попри це, вона — дуже активна дитина, бере участь у концертах та іграх. Розумна. Іноді складається враження, що їй не 9 років, а щонайменше утричі більше.
— Може, треба було спробувати прооперувати дитину за кордоном?
— Так, нам не раз казали, що, поки йде війна, можна скористатися цим моментом. Європейці до нас прихильно ставляться, можливо, за операцію не довелося б дорого платити. Але Анна-Марія збирає гроші не для себе, а для наших захисників. Вона — маленька патріотка, і навіть якщо нам доведеться їхати з України, зробимо це хіба що останнім автобусом. І візьмемо зі собою тоді лише брайлівську машинку і бандуру…
— У вашої дівчинки — гарне ім'я…
— Це не я її так назвала, а отець Богдан Піддубний. Я йому зателефонувала з пологового, розповіла, що дівчинка вже народилася, але не знаю, як її назвати. Отець Богдан відповів, що незабаром свята Ольги, Анни, Марії. Можна назвати Анна-Марія. Я не заперечувала.
– Спершу я був дуже здивований, що Анна-Марія настільки багато грошей вже назбирала на цю 125 бригаду. Я був дуже здивований! Особливо, коли вона купила машину, — каже брат дівчинки Ілля.
Сама ж Анна-Марія каже, що планує й надалі допомагати українській армії: «Я буду далі волонтерити, тому що я хочу, щоб скоріше закінчилася війна».
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!