Влітку багато лучан їдуть на водосховище у Хрінники Демидівського району. Хто рибку половити, хто просто біля води відпочити, свіжим повітрям подихати. «30 кілометрів від Луцька дорога ще більш-менш нормальна. А як тільки в’їжджаєш на територію Рівненської області, починається суцільне жахіття, – розповідають наші читачі. – Розуміємо, що гроші виділяють приблизно всім однакові. Чому ж на Волині дорогу латають, а на Рівненщині – суцільні ями?»
Ми спробували розібратися у цьому питанні. Для початку треба сказати, що дорога «Луцьк – Демидівка», про яку йдеться, – територіального значення у Волинській і Рівненській областях. Її ремонт має відбуватися за кошти державного бюджету. Не відкрию Америки, якщо скажу, що звідти грошей виділяють вкрай мало. Як для Волині, так і для Рівненщини. То як же одній області вдається тримати шлях в більш-менш належному стані? «Секрет» привідкрив заступник начальника з розвитку Служби автомобільних доріг у Волинській області Ншан Антонян:
– Перелік на великі поточні ремонти в області затверджують в «Укравтодорі». Це тривала і складна процедура. Але ми самі можемо розпоряджатися певною сумою на утримання доріг. Тому щороку на якомусь відрізку проводимо так звані ямкові ремонти. Це щось подібне до лікування зубів – якщо довго не займатися проблемою, то будуть великі дірки, і їхній ремонт обійдеться дуже дорого. А якщо постійно пломбувати малесенькі дірочки, то це значно дешевше. Тому наша позиція така – максимально зберегти ту дорогу, яку маємо.
Рівненський відрізок цього шляху перебуває на утриманні Млинівської філії «Укравтодору». Його директор Олексій Кравчук пояснив, що підприємство є лише виконавцем робіт, а замовник – обласна Служба автомобільних доріг. Саме там визначають, що ремонтувати, а що ні:
– Ми постійно даємо цей шлях у перелік тих, котрі потребують ремонту. Відповідь одна – грошей немає. Кілька тижнів тому попідсипали щебенем дуже великі ями на аварійних ділянках.
Декілька років воюють за ремонт дороги у Боремельській ОТГ. Більше семи кілометрів шляху проходить через села цієї громади.
– Ще декілька років тому ми були готові самі її латати, але права не мали, – обурюється голова громади Віктор Корінь. – Найбільші ями на свій страх і ризик підсипали асфальтовою крошкою. Бо ж проїхати неможливо! Скільки керівництво просило дорожників передати її на обласний баланс, щоб ремонтувати за кошти обласного бюджету! Ні! І самі не роблять, і нам не дають. Торік дійшло до смішного. Ми ж постійно пишемо листи у різні київські відомства про те, що дорогу занедбали. Щоб дати хоч якусь відповідь, на шляху з’явилася «модна» техніка, яка робила дорожню розмітку по ямах. Добре, що хоч цього року дозволили нам почистити узбіччя, а то вже над дорогою гілки дерев сходилися так, як у знаменитому «тунелі кохання».
Віктор Михайлович зазначив, що днями з’явилася надія, що справа зрушиться з мертвої точки. Домовилися з Рівненською службою автомобільних доріг, що приїдуть їхні спеціалісти, оглянуть і зроблять висновки, якого саме ремонту потребує дорога – капітального чи середнього поточного. Уже на основі цього у громаді хочуть зробити замовлення на проєктно-кошторисну документацію. Вона, треба сказати, недешева. Наприклад, її вартість на капітальний ремонт становить до 700 тисяч гривень.
– Дорога нам потрібна, як повітря, – каже Віктор Корінь. – Буде дорога – буде розвиток. Ми вже виграли обласний проєкт «Боремель туристичний». Хочемо подати документи на здобуття міжнародних грантів. А хто до нас поїде, коли немає по чому?
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!