Коли в серці України, в Києві, розпочався Майдан, то патріоти поспішили стати на захист Батьківщини. Було сформовано «Логістичний центр допомоги бійцям АТО», в котрий увійшла і Христина Феціца, знана в Тернополі волонтерка, яка й донині активно допомагає військовим.
Нещодавно вона отримала від бригадного генерала Олександра Півненка, командувача Нацгвардії України, почесний знак «За співпрацю», а минулого року – відзнаку «Золоте серце» від Президента України.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– 2014-го наші захисники йшли на війну навіть у спортивних штанах, – розповідає пані Христина для газети «Сільський господар». – Армія не мала нічого з продуктів, одягу, ремонту техніки. Але народ згуртувався і став на захист України. Однак тоді воювали лише артилерія та піхота. А тепер воювати стало значно дорожче. Повномасштабне вторгнення застало мене в селі Первомайське під Пісками. Я саме була в черговій волонтерській поїздці.
До Тернополя волонтери добиралися 30 годин. Жінку так обурювало, коли бачила за кермом сильних, здорових чоловіків, які кидали свою країну. Деякі навіть зверталися до Христини, як керівниці благодійного фонду, зробити їм листи про право виїзду за кордон.
– Однак народ мобілізувався знову. В ТрО йшли люди, які й автомата ніколи не тримали. Жінки готували військовим їсти. Збирали кошти на форму, бронежилети, каски, тепловізори тощо. А нині зазвичай везу квадрокоптери, – розказує пані Христина. – З болем спостерігаю, що люди з віддалених від війни регіонів не підтримують армії. Хоча навіть маленькі донати в сукупності можуть врятувати життя наших захисників. Я часто чую: «Ну, коли ж закінчиться війна?» і запитую у відповідь: «А що особисто ви робите, аби вона закінчилася?» Особисто я волонтерю з 2014 року і робитиму це до Перемоги.
Багато людей розчарувалися через численні зловживання, крадіжки. Одні їздять на елітних авто, їдять у шикарних ресторанах, а інші за мізерну пенсію чи мінімалку живуть і примудряються виділяти гроші на допомогу військовим.
– Болюче питання – це нерозуміння військових, – каже волонтерка. – Нерідко можна почути, як дружина нарікає на чоловіка, який приїхав з війни, що він став мовчазним, агресивним, поводиться відлюдькувато. Хочу наголосити: наші захисники просто неймовірно втомилися за той рік, два чи більше. Їм доводиться бачити смерть, вони збирали рештки своїх побратимів. Вони втрачають психічну рівновагу. І тому коли їм нарешті дають відпустку, то вони банально не знають, як поводитися. Там, на війні, вони ризикують життям, а тут бачать кремезних ровесників, які вигулюють собачок, смакують пивом тощо. Це вкрай несправедливо. Тож зазвичай військовий хоче якомога швидше повернутися до побратимів. Я раджу дружинам не конфліктувати з військовим, не заперечувати йому. Натомість вислухати і створити умови для максимального відпочинку. Частіше обнімайте. Бо кохання здатне на великі справи, і самі військові часто кажуть, що вдома, поруч з рідними, з’явилася жага до життя.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!