Як волонтери з Фінляндії допомагають ЗСУ
Ярі та Сусу – подружжя з Фінляндії. Але зачувши слово путін, одразу видають: х… ло. З початку повномасштабної війни вони активно долучилися до волонтерства, бо з розповідей старших родичів знають, що таке російська агресія. Нещодавно пара побувала на Волині у волонтерів з громадської організації «Фонд Новий Боратин» із села Боратин Луцького району.
У листопаді 1939 року радянський союз напав на маленьку сусідню Фінляндію, щоб загарбати частину території. Фіни за підтримки союзників взялися оборонятися. Війна тривала 104 доби і чотири години та завершилася переговорами, у результаті яких союз «віджав» Карелію. Корінні фіни покинули рідні домівки і перебралися вглиб країни.
– Мої бабуся й дідусь жили в Карелії, і змушені були виїхати, – каже Сусу. – Батько ненавидить росію. Зараз в Україні повторюється наша історія. Відбувається захоплення території. Коли у новинах сказали про напад, я серцем відчула, що треба допомагати вам.
Ярі поїхав у Польщу буквально через місяць після початку війни. Знав, що там багато українських біженців. Організував їм доставку допомоги, а також супроводжував людей до Фінляндії. Згодом налагодив контакти з волонтерами. Так і познайомився з Миколою Корчуком – головою громадської організації «Фонд Новий Боратин».
– Ярі та Сусу належать до однієї фінляндської фундації, яка підтримує українців, – розповідає Микола. – Доставляють у наш центр все, що необхідне на фронті. Починаючи від лопат, сокир і закінчуючи генераторами, автомобілями. Якось привезли сірники для воїнів, я придивився, а на пачці пише: путін – х...ло. Уявіть, якась сірникова фабрика розробила такі етикетки. Навіть на такому рівні буває підтримка. Привозили турнікети, бандажі. Зараз одяг зимовий доставили. Ми сортуємо все, запитуємо у бригад їхні потреби і веземо на Схід. Обов’язково робимо фотозвіти, бо іноземні волонтери на своїх сторінках публікують дописи, кому доправили допомогу. У них має бути чіткий звіт, бо інакше не працюватимуть.
Нині всюди популярною стала українська символіка. І на зустріч в луцький паб «Перший волонтерський» подружжя фінів прийшло у светрах з тризубом. Посміхаючись, розповідали, що їхні співвітчизники дуже люблять купувати наші сувеніри. Тому, будучи на Волині, відвідують різні крамниці, ходять на ринки, щоб привезти додому побільше національних українських виробів. Особливою популярністю користуються чарки з гільз, які робить коваль з Луцька. А у Фінляндії влаштовують розпродаж цих речей і вилучені кошти витрачають для української армії. Ось такий взаємозв’язаний процес виходить.
– З початку війни ми перевезли 107 українців до Естонії та Фінляндії, – продовжує Ярі. – І зараз, коли їдемо з України, інформуємо в соцмережах, що можемо взяти людей, аби самим їм не було страшно їхати в чужу країну.
Закінчується рік і так хочеться, щоб і ця клята війна закінчилася. А напередодні Різдва хочеться загадати одне-єдине бажання. І його озвучує Сусу:
– Щоб Україна перемогла. І ви почали відбудовувати країну, а ми надіємося, що допоможемо вам у цьому.
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!