Лучанин, отримавши травму хребта, довів, що сильніший за обставини
Волинь

Лучанин, отримавши травму хребта, довів, що сильніший за обставини

30 липня 2015, 12:05
1399
0
0
Сподобалось?
0
«Не міг дозволити, аби рідні лишилися без чоловічої допомоги», – каже лучанин Володимир Макарчук. Моряк із досвідом, який не раз пірнав із судна в океан, невдало увійшов у води лагідного волинського озерця. Як наслідок – компресійний перелом шийного хребця.
Володимирові неповних 40 років. Він – корінний лучанин. Тут навчався в школі, потім в училищі, звідси пішов до армії. І служив не абиде – на морському флоті!
«Прослужив два роки на «Гетьманові Сагайдачному», – розповідає чоловік. – Був у двох дальніх походах. А вже з армії пішов учитися на столяра. Потім у 1999 році одружився, а в 2004-му поїхав відпочивати на озеро Пісочне. Там зламав шийного хребця… Пам’ятаю, як пірнув. Там неглибоко було – усього два метри. Ще сам до кладки доплив, а потім кажу хлопцям, щоб витягували мене, бо ніг не відчуваю. Вони ще подумали, що я жартую. Тоді викликали «швидку». Зі Старої Вижівки приїхала допомога, мене забрали. Як везли до Луцька – не пам’ятаю, бо був без свідомості».
Володимир каже, що й водойму знав добре. Бо відпочивав тут з дружиною п’ять років поспіль. Уже збирався після відпочинку повертатися додому, а це було останнє занурення. Після того дня життя Володимира Макарчука поділилося на дві частини – на «до» і «після»…
Друзі називають його «стрьомним шийником», тобто – неправильним. Зазвичай люди із такими травмами не рухають руками. Володимир же може пишатися своїми досягненнями. Каже, що не міг дозволити собі, щоб дві найдорожчі йому жінки втратили з його травмою чоловічу допомогу.
«Я не вірив спочатку. Отямився в реанімації – не ворушився, на витяжці лежав. Руками не міг працювати, нічого не міг сам робити. Потім племінник приніс 400-грамові гантелі. Почав їх тягати. Зараз уже гирю 16-кілограмову піднімаю і сила є. По господарству допомагаю. Можу поїхати на базар, аби скупитися. Уже дружині чи мамі не треба їхати», – каже Володимир.
Чоловік додає, що зараз завдяки небайдужості інших у нього є надійний помічник – електроскутер. Його подарував теж товариш-«шийник». Проте Володимир зізнається, що як і кожна машина, цей залізний «коник» потребує відповідного догляду. Потрібен був зарядний пристрій для акумулятора, а сім’ї Макарчуків було важко зібрати для нього кошти.
«Товариш Олексій Курбанов розповів мені про Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк», який всіляко допомагає пенсіонерам, неповносправним. Я звернувся в приймальню Фонду, де мені допомогли оформити усі документи. Уже наступного дня перерахували кошти, потрібні для купівлі зарядного пристрою. А цьогоріч Фонд допоміг мені, виділивши гроші на ремонт редуктора», – розповідає лучанин.
До слова, Фонд Ігоря Палиці в рамках програми «З добром у серці» надає допомогу одиноким пенсіонерам, інвалідам, сиротам, малозабезпеченим сім’ям, усім, хто найбільше потребує піклування і підтримки.
За словами чоловіка, пенсії інваліда не вистачає навіть на найнеобхідніші ліки. Просити не звик. Каже, що хоче бути ще корисним, а не обтяжувати жіночі руки. А завдяки допомозі небайдужих відчув себе потрібним.
«У Фонді «Новий Луцьк» не почуваєшся прохачем. Дуже рідко трапляються такі люди, які допомагають неповносправним, пенсіонерам, – каже чоловік. – Буває так, що звернешся у міськраду, а вони ще приходять і дивляться: чи то треба, чи ні. Певно, що треба, коли людина про допомогу просить». 
Наталка ПЕТРУК
 
 

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися