– Петро Янковський народився 1861 року у збіднілій дворянській родині, – розповідає Алла Сахнюк, екскурсовод Торчинського народного історичного музею імені Григорія Гуртового. – Вирізнявся серед однолітків своєю силою. Він легко руками закручував цвяхи в штопор, піднімав воза. Коли служив в уланському полку в Варшаві, зацікавився цирковими виступами силачів, спробував і собі. Згодом його запросили до варшавського цирку Чинізеллі, де ретельно вивчав методи богатирського поєдинку. Гастролюючи з цирком, на якийсь час осів у Кишиневі, де одружився з красунею Розалією Янівною, тут у них народився син. 

Невдовзі волинянин став провідним майстром боротьби у Москві, Петербурзі. Не впав у поєдинку з найсильнішою людиною світу – полтавським силачем Іваном Піддубним. Встановив атлетичний рекорд: сидячи на підлозі, вижав на долоні правої руки трипудову гирю. Янковський був чемпіоном-атлетом Росії, Польщі, Кавказу, Туркестану. В 1908 році в Москві здолав 16 наймогутніших чоловіків Європи та Азії. На афішах його зображали з міцними мускулами, адже мав 192 сантиметри зросту, важив 146 кілограмів. У Торчинському музеї навіть зберігається оригінал рекламного плаката з фото Янковського. 

Останній виступ відбувся у 1924 році, коли Янковський мав 63 роки! До 1927 року Петро Янковський організовував чемпіонати з боротьби в Нижньому Новгороді та Москві, де був головним суддею, арбітром. Очолював Московське відділення борців-атлетів, проте жив в убогості у тісненькій квартирі. Заробляв на прожиток, продаючи на ринку ваксу. Радянська влада його недолюблювала за прямоту у висловлюваннях. Поїхати на Волинь уже не міг, бо територія відійшла до Польщі. Помер Янковський від хвороби 20 березня 1932 року, похований у Москві.