На долю зараз уже 32-річної Олени Шалайко з Луцького району випали надважкі випробовування, серед яких – народження дитини з ДЦП, боротьба з раком і смерть матері, яка теж захворіла на онко…
У 2006 році в Олени, якій на той час було 19 років, народилася доня. Дівчинка з’явилася на світ семимісячною і важила всього 1,7 кілограма. Дитя було фіолетовим і самотужки не дихало. Схвильованим батькам лікарі повідомили: якщо маля протримається три дні, то буде жити, а як ні… Однак дівча, яке батьки одразу після народження назвали Євою, міцно вхопилося за життя. Тож, коли критичні три доби минули, всі з полегшенням зітхнули – «таки житиме».
Однак наслідки ранніх пологів і важкого післяпологового періоду далися взнаки. Коли дівчинці виповнилося трохи більше від року, їй поставили діагноз «дитячий церебральний параліч».
Ця звістка просто-таки вибила ґрунт з-під ніг Олени. Біль та безвихідь змішалися з розпачем. «Чому саме моє дитя? Чому в тих, хто п’є, палить, вживає наркотики, народжуються здорові діти?...» Безліч запитань, а відповіді – жодної.
– Не можу сказати, що зараз я змирилася з хворобою своєї дитини. Ні. Просто, коли минуло років 8, я відпустила цей біль і стала жити так, як є. І робити життя своєї кровинки максимально кращим, – розповідає Олена.
Наступним переломним етапом в житті нашої героїні було розлучення з чоловіком. Ні, не випробовуванням. Адже, як наголошує Олена, без батька своєї дитини їй жити важче не стало, радше навпаки… От хто справді був підтримкою і опорою для молодої жінки з важкохворою дитиною на руках, так це її матір. Свою онучку Єву бабуся любила понад усе. Олена ж постійно працювала. Не гребувала важкою роботою, для неї і хворого дитяти потрібні були гроші, а державної допомоги на хвору дитину заледве вистачало на ліки.
«У вас рак…»
У 2013 році на долю молодої жінки випало чергове випробовування. Проблеми зі своїм здоров’ям вона помічала уже давно, однак з візитом у лікарню зволікала. Як то зазвичай буває: то грошей немає, то часу. А болі в животі давали про себе знати все інтенсивніше. За кілька місяців вона схудла на 13 кілограмів. Одного разу на роботі (працювала вона тоді прибиральницею у барі, – авт.) у неї стався приступ – і «швидка» забрала її у медичний заклад.
Після огляду лікарі одразу запідозрили щось не те. Молода жінка здала відповідні аналізи, за результатами яких у неї діагностували рак по жіночому. Коли Олені повідомили діагноз, звістку сприйняла без паніки.
– У мене тоді вирізали по-жіночому все. І саме тоді я назавжди попрощалася із можливістю ще раз стати мамою, – каже Олена.
Аби подолати хворобу, нашій героїні довелося пройти аж десять курсів опромінення та таблетованої хіміотерапії.
Поховала матір
Матір Олени дуже сильно перейнялася діагнозом доньки. І минуло зовсім не багато часу, як вона сама занедужала смертельною хворобою. У неї теж діагностували рак… Зробили операцію. А вже за кілька місяців жінки не стало.
Втративши найближчу людину і найбільшу свою допомогу та опору в житті, молода жінка не дозволила собі впасти у відчай. На руках – хворе дитя, а чекати підтримки нізвідки. Не далеко від дому влаштувалася працювати офіціанткою. У кожну вільну хвилину бігла до дитини.
Зараз Єві 13 років. Вона дуже розумна дитина, але самотужки не ходить – пересувається у інвалідному візку. А ще вона надзвичайно сильна і ніколи не нарікає на те, що не така, як усі діти. Вочевидь, успадкувала від мами сильний характер.
Через два роки після смерті матері Олена знову пережила операцію. Їй вирізали жовчний міхур. На той час їй було 29 років.
І це ще не всі «сюрпризи» долі. Згодом у Олени виявили кісту на нирці. Тішить те, що утворення доброякісне. З поганого – часто турбують болі у нирках, а коли доводиться постійно і важко працювати, доводиться геть не солодко. Однак хворою молода жінка себе не вважає. Навіть їздила на заробітки до Польщі.
«Як би мене життя не било, я всеодно вишкребусь»
Олена мріє мати власний невеличкий бізнес. Бачить себе у сфері краси. Свого часу вона вивчилася на манікюрницю і навіть працювала в салоні.
– Знаєте, зараз я дивлюся на життя дещо з іншого боку. Я самодостатня і ні від кого не залежна. Я важко працювала, аби мати власне житло. Знайшла час і можливість вивчитися і отримати водійські права. Тепер дуже хочу мати авто, і я таки матиму його. От чого я точно не прагну, так це вийти заміж. Я зрозуміла: чоловіки чомусь вимагають від жінок більше, ніж вони можуть дати самі. Тому я хочу довести, може, навіть сама собі, що, як би мене життя не било, я все одно вишкребусь. Я навіть нормально виплакатися не можу. Просто немає сліз. Чи то серце таке кам’яне стало, чи імунітет до стресу виробився, не знаю, – розповідає жінка.
Усім, кому випали на долю подібні випробовування, наша героїня радить не опускати рук, триматися на позитиві і просто жити. Адже спокій – чи не найкращі ліки від будь-якої недуги.
– І якщо у вас щось болить,не зволікайте і йдіть в лікарню. Ні до бабок, ні до знахарів – тільки до лікарів. Можливо, якби я раніше звернулася за допомогою, мені б не вирізали всього по жіночому і я ще могла б народити другу дитину, – говорить Олена.
Усі труднощі, які випали на долю Олени, не тільки не зламали її, а навіть навпаки: зробили сильнішою. І направду кажуть, що якщо Бог і допускає випробовування, то і дає сили їх пройти…
Ірина Бура
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!