Надія Соботович із села Комарове Ратнівського району талановита жінка. І вірші пише, і співає гарно. Має цілу хату квітів, якими, зізнається, живе. Та що там, навіть 30-річні кактуси у неї кожне літо квітнуть таким рясним цвітом, що люди на екскурсії приходять полюбуватися на те диво. Тепер у неї з’явилася ще одна «родзинка» – до хати веде доріжка-вишиванка, яку вона виклала... з корків.
Доріжка і справді приваблює погляд. Справжня тобі вишиваночка, тільки на землі.
– Молоді, хто має достаток, купують і кладуть у дворах бруківку, а я от таке собі придумала, – представляє з гордістю Надія Юхимівна своє творіння. – І нічим не гірша. Завжди сухенька, добре втрамбована, болото в хату не занесеш навіть після дощу.
Зізнається, що це не її винахід. По телевізору побачила сюжет про жінку із Закарпаття, яка прикрасила свій дім і двір різнокольоровими корками.
– Я собі відразу подумала: вона змогла, а я хіба гірша? – розказує пані Надія. – Наступного дня розказала сину про свою ідею, а він за голову схопився: «Та ти посивієш, поки зробиш!» А я йому: «Та куди вже далі сивіти? Я вже і так вся біла». Задумала – і почала ті корки від пластикових пляшок збирати.
– А де ж ви їх шукали? – дивуюся.
– На смітниках, – сміється. – Де ж іще? Шукаю і сама до себе говорю: «Надю, з дурних не сміються, дурним співчувають». Потім вже й онуки долучилися, стали мені те добро зносити. Я знайшла в журналі гарний візерунок вишиванки і стала викладати один до одного по кольорах. На всю доріжку у мене пішло десь три з половиною тисячі корків. Тепер хочу таку ж, тільки з іншим візерунком, до літньої кухні викласти. Але не знаю, чи подужаю. Перед новим роком інсульт розбив, але пам’ять, слава Богу, не стерло. То ще побачим. Я ж то вперта: як собі що задумаю, мушу зробить!
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!