Уявити Трійцю без лепехи, якою застеляють подвір’я та кімнати, без клена за образками просто неможливо. Але є ще села на Волині, де у ці дні пошановують русалок.
В озерах купаються відьми
Це села волинського Прибужжя у Любомльському районі. Тиждень після Трійці – Русавковий (так називають тут русалок). У ці дні не працювали в полі, не пололи городи, щоб русалочці стежку не прикинути. Зелений четвер називається Русалчиним Великоднем. Цілий тиждень люди остерігалися води і не купалися. Хіба що відьми, бо вони не бояться русалок.
У Столинських Смолярах шанують русавок по-своєму. Упродовж тижня господині залишають для них на столі вечерю. У Десятий понеділок, або перший понеділок Петрівського посту (тобто через тиждень після Трійці), у деяких селах Прибужжя влаштовують проводи русавок.
Заквітчують корів
Якихось особливих звичаїв не збереглося, але у кожній хаті варять-печуть, а під вечір у садку стіл накривають. Хто сім’єю, хто у ширшому колі, співають, частуються. Та найбільше на Зелені свята щастить смолярським пастухам. Тим, хто не лінується сплести вінок кожній корові у череді. Вертаються рогаті з паші заквітчані, а господар пастухові викуп несе. Віночок вішає у хліві як оберіг…
У сусідніх Рогових Смолярах теж почула дивовижні історії-русалії з вуст найстарішої на той час мешканки усієї округи – 106-річної Олександри Данилівни Шаламай. Була геть неграмотна і розумілася тільки в годиннику. Зате мала таку чіпку пам’ять.
– Бабцю, а чи бачили ви коли-небудь русалку? – питала я.
– Дитинко, не бачила. Сусід був у нас. У нього дві дочки-близнючки. Дівчатка маленькі, хороші. До другого сусіда в город маки внадилися рвати: у винки поплетуть, на голови одінуть, посідають на колодках – і так хороше співають! Сусід батькови їх пожалівся. А той вижки (віжки – авт.) взяв, побив їх крепко. Через тиждень одна вмерла, а через трохи – й друга. І отой чоловік якось у поле поїхав. Якраз жито цвіло. Він туди – а там його дівчата співають! Як живі. Русавками стали. Став плакати, більше в поле не їздив. Ще одна жінка розказувала, із Столинських Смолярів. Вона русавкам вечерю поставила і заснула коло того стола. І сниться їй покійна свекруха: «Встань, тобі ще рано тут. А я хай-но приляжу, по житах ходила, ноги заросила, геть втомилася». Прокинулася – нікого. О, русавок ми боялися…
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!