Миколу Тимощука у Здомишлі на Ратнівщині по-вуличному охрестили Пчолою. Пасічник у четвертому поколінні не ображається, адже ця божа комаха є уособленням багатьох достоїнств. У сиву давнину саме «пчолами» називали на Поліссі й бджіл.
Колода від ведмедя
– Поруч з нашою хатою стояла колись стара оселя прадіда Платона, – розповідає Микола Олександрович. – Окрім пасіки, мав він ще й вітряка, в якому люди з усієї округи мололи зерно. Помер прадід в революцію, пасіка перейшла до діда Юхима. А млин стояв до 1952 року, поки колгосп не розібрав. Тож воно так гарно поєднувалося: хліб і мед.
Вуликами тоді слугували соснові колоди, в яких були видовбані дупла, називали таку бджолину хатинку бортю. Їх прикріплювали високо на деревах.
– А щоб до меду не добралися ведмеді, а вони таки водилися в наших краях, прикріплювали до борті колоду, – каже Микола Олександрович. – Коли ведмідь намагався відіпхнути її лапами, відпускав стовбур дерева, не втримувався і боляче падав. Траплялося, що колода вдаряла по звірові – результат той же.
У пасічника нині залишилися у спадок від батька, який прожив 90 років, п’ять таких бортів. Каже, що їм мінімум по 200 років, хоч, можливо, й значно більше. Поруч – 50 сучасних вуликів, з яких отримує не лише мед, а й інші продукти бджільництва. Втім любить більше божих комах, а не те, що вони дарують людині.
Бджілки-синоптики
Микола Тимощук захоплено розповідає про поліські бджоли, які є древніми, більшими за карпатські та степові і вирізняються гарним темно-сірим забарвленням та особливим працелюбством.
При згадці про те, скільки вуликів порожніє після кропіння аграрниками полів, в очах у Миколи Олександровича з’являється занепокоєння.
– І в мене бувало, що лише одна бджолосім’я залишалась після такого господарювання. Тут потрібен розумний діалог між аграріями та пасічниками, і тоді не буде мору на пасіках, – впевнений Микола Тимощук, адже більше 20 років сам очолює СВК «Полісся».
– По бджілках можна визначати й погоду, – дивує. – Наприклад, іде «взятка» меду. Як тільки насуваються хмари, комахи відчувають зливу ще здалеку і ховаються. Якою буде зима, підкажуть під осінь: починають заклеювати вулик – значить, скоро прийде похолодання. Але змінився клімат, тому отримати прогнози від бджіл стає все важче.
Рій втікає, бо «жениться»
– А чому іноді рій втікає? – запитую.
– Вони «женяться» і відділяються, – не перестає дивувати мудрими порівняннями наш герой. І проводить лікбез, чи можна на Поліссі отримати виключно соняшниковий чи гречаний мед. – Не варто, бо увесь він з різнотрав’я: ожини, малини, акації, крушини, білої конюшини (горішка). Ніхто не вивозить нині пасіки на плантації соняшника чи гречки.
Бджоли розумні та працьовиті, вони багато віків служать людині, але іноді кусючі, бо захищають своє гніздо.
Наталія ЛЕГКА
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!