У селі Лютка Старовижівського району росте крислатий дуб. Як зазеленіє, під ним може заховатися від сонця мало не вся громада. Коли дерево зміряли та розрахували вік, завмерли від подиву, бо виявилося, що красень на цілих півтора століття старший від дати першого запису з назвою цього села!
Найдавніша писемна згадка про Лютку належить до 1788 року. А старезному дубові, що зростає на родинному обійсті Хвищуків, – майже 400 літ! Справжня окраса і гордість села. Та, згадують люди, якось вони свого велетня мало не втратили.
– Їздили по селах браконьєри, нелегально дуби різали, – розповідають жителі Лютки. – І в нас підозрілу машину помітили. От Вітя й придумав хитрість, як свого дуба спасти.
Взяв кольорову стрічку, обв’язав нею дерево та хрестик металевий причепив. Глянеш на дуба – святиня! А ще табличку чоловік прикріпив, мовляв, красень віковий і росте на його приватній ділянці. Словом, приїхали браконьєри дерево різати – й рука не піднялася. Так дуб врятувався. «Та я дачі не будував, щоб його не чіпати, а це уявив, що хтось чужий прийде і знищить, – каже Віктор Хвищук. – Шкода стало дуже».
Стареньку дідівську хату, яка стояла неподалік царя дерев, він теж не розвалив, а перевіз на обійстя, де нині живе його сім’я. І зробив на подвір’ї мінімузей.
– Усе моє життя біля того дуба пройшло, – згадує батько чоловіка Павло, який віку доживає при синові. – Хай собі росте.
Міцніє дуб корінням – і рід Хвищуків множиться дітьми-онуками.
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!