Її звати Анна Ярославівна, майже як доньку київського князя Ярослава Мудрого, що була королевою Франції. Вона родом з Ковеля.
Про історію дівчини написали на офіційній сторінці ООС у Фейсбуку.
– Підлеглі подекуди жартують, щоби я брала собі позивний «Княжна», – говорить Анна.
Вона – старший лейтенант Збройних Сил України, заступниця командира механізованого підрозділу з морально-психологічного забезпечення у одній з бойових бригад, що виконують завдання у складі операції Об’єднаних сил.
– Я навчалася у Східноєвропейському національному університет імені Лесі Українки. За цивільною спеціальністю - економіст. Паралельно із здобуттям вищої освіти, я ще навчалася на військовій кафедрі, де здобула фах офіцера-психолога. Після випуску деякий час працювала у військовій частині на цивільній посаді за основною освітою. Але потім зрозуміла, що нашому війську потрібні офіцери. Тому я вирішила призватися до лав Збройних Сил. Пройшла практичний вишкіл та допідготовку у одному із навчальних центрів Сухопутних військ. І, зрештою, отримала призначення до піхотної бригади, де зараз і служу, - розповідає офіцерка.
На військовій службі вона вже майже рік. Розповідає, що адаптація у армійському колективі відбулася на диво швидко. Каже, що у роботі офіцера з МПЗ на передовій дуже багато нюансів, які потрібно враховувати. Довести, що ти не баласт, а повноцінний боєць. Та й з професійного боку слід докладати чимало зусиль: колектив людей, які воюють вже сім років поспіль є достатньо складним.
– З воїнами потрібно постійно спілкуватися. Тримати на контролі їх внутрішній емоційний стан. Адже дається взнаки втома. Подекуди у хлопців бувають негаразди вдома. І їх потрібно також вирішувати, розмовляти з їхніми близькими, пояснювати, що й до чого, аби воїни спокійно несли службу, а не нервували через побутові проблеми, – розповідає Анна.
Командування підрозділу, де вона проходить службу, зазначає, що офіцерка зарекомендувала себе позитивно.
– У неї бійцівський характер, є задатки лідера. Якщо буде так служити і працювати з особовим складом й надалі – матиме гарне військове майбутнє, – говорить ротний.
Анна розповідає, що її батьки, дізнавшись про те, що донька іде до війська, на початку також страшенно переживали. Особливо мама.
Батько поставився до цього із розумінням. Сказав: «Доню, благословляю. Бо знаю, що вдома ти не всидиш. Іди захищай Україну!»
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!