Анастасія Савка до початку війни жила у Львові, працювала адміністраторкою в салоні автосервісу. Сама виховувала сина Ярему. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Анастасія одразу ж подалася в тероборону. А потім без вагань пішла у пекло війни снайперкою, де отримала позивний «Фенікс».
Історія 25-річної Анастасії, яку розповіли у реабілітаційному центрі «Незламні», просто пробирає до мурашок. У перші дні війни, коли дівчина ще була в ТРО у Львові, батьки благали її виїхати з маленьким Яремою в безпечне місце за кордон. І Настя навіть погодилась. Однак, коли сідали в автобус, раптом розвернулася і навідріз відмовилася покидати країну. Вона залишила сина на своїх батьків і стала до лав 118 бригади. Там її знали як снайперку на псевдо «Фенікс». Вона нищила ворогів на Запорізькому напрямку. Каже, що за півтора року служби їй неодноразово довелося побувати в справжньому пеклі і на власні очі побачити ціну нашої свободи, яка вимірюється життями полеглих захисників. Наприкінці листопада під час виконання чергового бойового завдання Настя випадково наступила на ворожу міну і підірвалася.
Молода жінка відчула, як струм пройшов від голови до п’ят, побачила пошматовані ноги. Побратим допоміг накласти турнікети. А далі вона чекала евакуації. Миші бігали по тілу, поруч – десятки трупів своїх і ворогів. Сльози самі текли з очей, та Настя була впевнена: за нею повернуться – і вона обов’язково виживе.
Коли вона потрапила у лікарню Запоріжжя, довелося відрізати ліву ногу. Потім молоду жінку доставили у знамениту лікарню Мечникова у Дніпрі. Там їй врятували праву ногу. Рідні у Львові знали, що донька поранена, але вона довго не наважувалася сказати своїй мамі-медику про ампутацію.
На реабілітацію Настя поїхала до рідного Львова. Тут хірурги центру «Незламні» сформували снайперці куксу і готують до протезування. Дають дуже позитивні прогнози. Поки рана гоїться, Анастасія займається фізичною та психологічною реабілітацією. В останньому дуже допомагає п’ятирічний Ярема, який постійно навідує маму. Саме заради нього Настя свого часу і пішла захищати країну.
«Україна асоціюється у мого Яреми з війною. Він поки зовсім маленький і перебуває у відносно безпечному місці. Я не хочу, аби він жив у постійному страху та здригався від звуку сирен. І тому маю гарантувати йому безпеку та майбутнє», – пояснила «Фенікс» своє бажання повернутися до війська.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!