Співробітники УСБУ у Волинській області не дозволили переправити через кордон з Республікою Польща автомобілем «Рено Кенго» двох громадян Сирійської Арабської республіки. Громадянину України та громадянину Вірменії, які здійснили цю спробу, оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
Обом зловмисникам обрано запобіжні заходи. Громадянину України - у виді домашнього арешту, а громадянину Вірменії – у виді тримання під вартою.
16 січня після голосування Дербюджету на 2014 рік відбувся нечуваний в історії України випадок. Провладні депутати проголосували підніманням рік і без реального підрахунку голосів за низку законопроектів, які значно впливають на права і свободи пересічних українців. Ось невеличка спроба систематизувати те, яких законодавчих ініціатив «натворили» провладні нардепи.
Спершу був прийнятий закон За відповідний закон №3883 за Про внесення змін до регламенту Верховної Ради – він стосується спрощення процедури зняття недоторканності з народних депутатів.
Ще один «оригінальний» закон № 3587 про внесення змін до ККУ щодо заочного правосуддя. «Заочне кримінальне провадження здійснюватиметься у випадку, якщо підозрюваний чи обвинувачуваний у вчиненні кримінального правопорушення ухиляється від прибуття на виклик до органу досудового розслідування або суду і при цьому здійснення кримінального провадження визнано можливим за його відсутност», - стверджується в пояснювальній записці.
Чималу увагу присвятили нейтралізації методів протестуючих євромайданівців та автомайданівців. Під час акцій протесту заборонено носити шоломи і маски та встановлювати малі архітектурні форми без дозволу МВС. Також відтепер передбачене покарання й за збір і розповсюдження конфіденційної інформації щодо суддів та працівників правоохоронних органів. Усе це каратиметься солідними штрафами, виправними роботами. Також депутати заборонили автомобілістам рухатись колонами більше п’яти машин без дозволу ДАІ. Заблокування адмінбудівель передбачили покарання до 5 років позбавлення волі.
Подбали регіонали і про громадські організації, які отримують закордонні гранти за різними проектами. Такі організації закон кваліфікує, як «іноземних агентів». Проголосований закон змінює правила їх оподаткування, встановлює контроль над фінансовими потоками та членами організацій.
Передали привіт законотворці і працівникам ЗМІ, додавши до Кримінально Кодексу України статтю 151 про наклеп. Наклеп за трактовкою статті – умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи, що тягне за собою покарання – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року».
Окремим пунктом виділено «наклеп у творі, що публічно демонструється, в засобах масової інформації або в мережі Інтернет, а так само вчинений особою, раніше судимою за наклеп».
Таке порушення карається штрафом «від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року».
У додачу до цього проголосовано й додатки до закону «Про телекомунікації». За ним українці власники СІМ-картом повинні укладати з оператором угоди про надання послуг, з внесенням персональних даних. Також у доповненнях йдеться про можливість блокування користувачу доступу до мережі Інтернет, якщо він поширює інформацію, котра суперечить закону. Стосуватиметься цей й інтернет-ресурсів, які не мають державної реєстрації. Також рада зобов’язала компанії, які надають телекомунікаційні послуги, за власний кошт купувати обладнання, яким користуватимуться оперативно-розшукові служби.
Окрім того проголосовано доповнення до закону про амністію, прийнятого раніше для захисту учасників мирних акцій протесту. Тільки цього разу проголосовано і за прощення беркутівцям за побиття протестувальників та журналістів.
Фактично можемо говорити про наслідування російсько-білоруського варіанту розправи з громадянським суспільством.
Авторами більшості прийнятих вручну законопроектів є регіонали Вадим Колісниченко та Володимир Олійник.
Збірна України зберегла свою 18-у позицію у новому рейтингу ФІФА з футболу. Окрім того, підопічні Михайла Фоменка збереглу свої кількість очок - 907. В України так і залишається найвищий рейтинг серед команд, які не поїдуть до Бразилії на Чемпіонат світу 2014 року, пише «Чемпіон»( http://www.champion.com.ua/football/2014/01/16/561172/).
У першій тридцятці відбулася лише одна зміна. Це збірна Швеції обійшла команду Алжиру у боротьбі за 26-у сходинку.
Лідирує, як і раніше, Іспанія, а збірні Німеччини й Аргентини розташувалися на 2-му та 3-му місцях відповідно.
Рейтинг ФІФА з футболу
Станом на 16 січня
1 (1). Іспанія - 1507
2 (2). Німеччина - 1318
3 (3). Аргентина - 1251
4 (4). Колумбія - 1200
5 (5). Португалія - 1172
6 (6). Уругвай - 1132
7 (7). Італія - 1120
8 (8). Швейцарія - 1113
9 (9). Нідерланди - 1106
10 (10). Бразилія - 1102
11 (11). Бельгія - 1098
12 (12). Греція - 1055
13 (13). Англія - 1041
14 (14). США - 1019
15 (15). Чилі - 1005
16 (16). Хорватія - 971
17 (17). Кот-д'Івуар - 912
18 (18). Україна - 907
19 (19). Боснія та Герцеговина - 899
20 (20). Франція - 893
21 (21). Мексика - 892
22 (22). Росія - 870
Найвище місце, яке Україна займала у рейтингу ФІФА, була 11-а сходинка у травні 2007-го, після того, як збірна вдало виступила на Чемпіонаті світу-2006 у Німеччині. Додамо, що тримала те місце Україна півроку.
Поліція Лондона почала розшук злочинців, які спробували вкрасти з крематорію «Голдерс Грін» (Golders Green) прах Зигмунда Фрейда
Виготовлена 2300 років тому урна, в якій зберігаються рештки Фрейда та його дружини Марти, отримала пошкодження після того, як у період з 31 грудня по 1 січня до крематорію проникли якісь зловмисники, повідомляє УНІАН(http://www.unian.ua/news/617438-u-londoni-namagalisya-vkrasti-urnu-z-popelom-freyda.html).
Представник Скотленд-Ярду Даніел Кендлер назвав спробу вкрасти прах Фрейда «мерзенним проявом». Після інциденту адміністрація крематорію заявила, що урна переміщена в безпечне місце, а в лавах охоронців проведена перевірка.
На вулиці Львівській 62-річний мешканець Луцького району, керуючи автомобілем «Фольксваген», скоїв наїзд на 9-річного місцевого жителя. Крім цього, на проспекті Волі 24-річна місцева жителька, керуючи автомобілем «Рено», скоїла наїзд на 76-річного мешканця міста Луцька. Внаслідок дорожньо-транспортних пригод обидва пішоходи отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані у лікарню, інформує СЗГ УМВС України у Волинській області.
Зараз вирішується питання щодо відкриття кримінального провадження за статтею 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) Кримінального кодексу України. Триває перевірка.
На Старовижівщині із земельної ділянки 29-річного місцевого жителя жителя хтось викрав металеву трубу. Він заявив про пропажу у міліцію. Міліціонери за гарячими слідами знайшли крадіїв. Трубу вкрали, з тим аби потім здати її на металобрухт, 50-річний чоловік та його два сини – 1989 та 1983 років народження. Як повідомляє прес-служба (http://mvs.gov.ua/mvs/control/volyn/uk/publish/article/108985) Волинської міліції, тепер усім загрожує до трьох років позбавлення волі. Також правоохоронці перевіряють, чи не причетні вони до інших крадіжок у районі.
Попри усі потуги опозиційних депутатів ПР та її сателіти проголосували за Держбюджет-2014. Питання на голосування поставив перший віце-спікер Ігор Калетник.
Перед цим він зазначив, що через дії опозиції голосування за бюджет відбудеться без обговорення.
«Депутати від опозиції унеможливлюють розгляд проекту Бюджету згідно з регламентом. Депутати перешкоджають розгляд питання, блокують трибуну, перешкоджають роботі головуючого на пленарному засіданні, а також голосуванню інших депутатів», - зазначив Калєтнік.
«Доповідати та обговорювати бюджет в таких умовах неможливо, тому будемо приймати бюджет без обговорення», - зазначив Калєтнік.
За бюджет проголосували 249 депутатів.
Але на цьому все не скінчилося. «Громадське TV» у прямому ефірі розповідає про безпрецедентні події в українському парламенті. Ігор Калентник несподівано почав ставити один за одним різні законопроекти, за які провладні фракції голосують руками без обговорення під шум сирени. Більшість голосуючих навіть не чують, за що піднімають руки. Новий законопроект виставляється щодесять секунд, ніхто особливо не рахував голосів. Депутат-регіонал Олійник постійно викрикував: «235 за». Задовольнивши законотворчу «хіть», Ігор Калетник оголосив перерву.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року задоволено у повному обсязі позов прокурора міста Луцька до Луцької міської ради про визнання незаконними та скасування певних частин її рішення від 25 листопада 2013 року «Про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом».
Приймаючи рішення зобов’язального характеру про розміщення в місті символіки Євросоюзу, міська рада вийшла за межі своїх повноважень. Відтак рішення органу місцевого самоврядування судом в цій частині визнане незаконним та скасоване.
Зауважимо, що наразі судом за позовами прокуратури Волині скасовано 14 таких незаконних рішень органів місцевого самоврядування з питань політичної ситуації в Україні, приймаючи які, депутати місцевих рад порушували вимоги ст.19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших норм чинного законодавства України.
Ще 7 позовів знаходяться на розгляді в суді.
Опозиційні депутати заблокували голову Ради Володимира Рибака у його приймальні. Про це повідомив у своєму Twitter депутат від «Батьківщини» Андрій Шевченко.
«Почали підтягуватись регіонали. Назріває бійка. Ну що ж – на війні, як на війні», - написав Аваков.
У свою чергу опозиційний депутат Володимир Ар'єв повідомив, що була незначна штовханина у приймальні.
За його словами, нарада лідерів фракцій у Рибака триває. За повідомленням опозиціонерів, поки що вони не мають наміру випускати Рибака з кабінету, пише «Українська правда»( http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/16/7009686/).
Депутати від опозиції також заблокували кабінет першого віце-спікера Ігоря Калєтніка, але йому таки вдалося прорватися до зали засідань.
Як відомо, на четвер у Верховній Раді у порядку денному винесене одне питання – прийняття бюджету-2014. Опозиція обіцяла не дати прийняти бюджет, якщо влада не виконає вимоги Майдану.
Учасники так званого Антимайдану у середу невеликими групами почали приходити на Євромайдан. Самооборона Майдану посилили охорону проходів на головну площу. Підозрілих молодиків переважно у спортивному одязі перевіряють на вході на Майдан, дивляться чи немає у них зброї та інших небезпечних предметів. Охоронці проводять «тітушкам» інструктаж, просять не чинити провокацій і поводитись пристойно, повідомляє у своєму сюжеті «5 канал».
Молодики з Антимайдану пояснюють, що йдуть на Євромайдан, бо цікаво. Коменданти Євромайдану очікують від гостей провокацій.
http://www.youtube.com/watch?v=yuRJ3-35P8g
У лютому 2013 року комітет з конкурсних торгів управління освіти Луцької міської ради закупив продуктів на понад 220 тисяч гривень, що на 15 тисяч більше запланованого. Крім того, як зазначаються у прокуратурі міста Луцька, реальна закупівельна ціна товару відрізнялася від тієї, що зазначалася у звіті про результати проведення торгів і була оприлюднена на загальнодержавному офіційному сайті уповноваженого органу.
Також, посадові особи управління освіти Луцької міської ради, всупереч вимогам чинного законодавства, не повідомляли Державній казначейській службі України та Міністерству економічного розвитку та торгівлі України про внесені ними зміни до річного плану закупівель на 2013 рік.
На усунення виявлених порушень прокуратурою міста Луцька внесено подання Луцькому міському голові. За результатами його розгляду вжито заходів до усунення порушень чинного законодавства, до дисциплінарної відповідальності притягнуто секретаря комітету з конкурсних торгів управління освіти Луцької міської ради.
У спільному офісі Європейської Комісії з підтримки ядерної безпеки України відбулося друге засідання Комітету управління Проектом ЄС «Розробка удосконаленої, повністю інтегрованої системи контролю Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», атомних електростанцій для ефективного і скоординованого реагування на аварійні ситуації», RODOS-UKRAINE (РОДОС). У ньому взяли участь заступник Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, член Керівного Комітету управління Проектом Анатолій Бойко та директор Українського гідрометеорологічного центру, голова робочої групи з реалізації Проекту і головний виконавець проекту з впровадження системи RODOS Микола Кульбіда, повідомляє ДСНС України.
За підтримки Європейської Комісії он-лайн система для позаоб’єктового аварійного реагування розроблена і впроваджена в багатьох країнах Європи. В Україні система РОДОС реалізується з 11 листопада 2012 року для Державної служби України з надзвичайних ситуацій і НАЕК «Енергоатом». Із впровадженням системи РОДОС Україна отримає сучасну систему підтримки прийняття рішень для екстреного реагування на ядерні та радіаційні аварії, яка основана на результатах чисельного прогнозу погоди (для моделювання атмосферної дисперсії радіонуклідів) з використанням он-лайн даних із систем радіаційного моніторингу навколо АЕС.
З метою підтримки аварійного реагування у випадках аварійних ситуацій на АЕС ДСНС України на основі Укргідрометцентру буде створено Центр прогнозування наслідків радіаційних аварій.
Для виконання існуючих процедур підтримки управління в надзвичайних ситуаціях будуть встановлені: апаратні засоби для функціонування системи РОДОС; дизель-генератор, що забезпечуватиме операції у разі відключення електроживлення. Також буде встановлена автоматична метеорологічна станція в місті Нікополь поблизу Запорізької АЕС для підвищення якості метеорологічної інформації, що надходитиме до системи РОДОС через мережу Укргідрометцентру; SODAR і автоматична метеорологічна станція для підвищення якості метеорологічної інформації, яка надійде до системи РОДОС від Запорізької АЕС.
Реалізація проекту відбуватиметься впродовж 2014 року.
Сімдесят – таївся під землею
Коли на західноукраїнські землі у ХХ столітті прийшла радянська влада, ченці монастиря, що у селі Межиріч Острозького району, вирішили вберегти від наруги деякі церковні реліквії. У тому числі й унікальний дзвін, який впродовж віку скликав тутешній люд на службу Божу. Його зняли з дзвіниці і заховали в тайнику, аби мідь, як було в інших приходах, не переплавили на господарчі цілі.
Чернець Давид: «Ніхто й гадки не мав, що топчеться по дзвону»
Де саме сховали – цю таємницю не видав ніхто з насельників святої обителі. А потім свою печать на схованку поклала війна, за нею – новий тотальний наступ комуністичної влади на церкви. Ці суспільні катаклізми зрештою призвели до того, що у Межирічі монастир перестав існувати аж до дев’яностих років минулого століття, коли тут почалося відродження скиту. З часом і на відновленій дзвіниці з’явилася обновка, а про колишній дзвін люд поволі почав забувати.
Аж раптом знайшлися координати схованки, що вказували на місцину, про яку надзвичайно важко було здогадатися. Дзвін закопали всього за п’ять метрів від дзвіниці, під доріжкою, яка веде до Троїцької церкви. По ній пройшла сила-силенна віруючих, і ніхто навіть гадки не мав, що таїться під ногами.
Межиріцький Свято-Троїцький чоловічий монастир вражає своєю красою та багатою історією
– Розгадка таємниці почалася з цьогорічного нового облаштунку дзвіниці, яка на тлі храму була геть ветхою, – розповідає насельник монастиря Давид. – Коли ж будівельники «здирали» стару штукатурку, то в одному закутку побачили вишкрябані слова та цифри. Після детального вивчення стало зрозуміло, що це координати закопаного древнього дзвона, знятого з дзвіниці перед війною. Причому вони детально вказували на вхід до храму. На цій доріжці лежить зараз тротуарна плитка, отож ми поки що не стали розкопувати вказану місцину. Пішли іншим шляхом – викликали професійних пошуковців зі спеціальним обладнанням. І сучасна апаратура дійсно показала, що в землі лежить саме дзвін. Доживемо, дасть Бог, до весни, отоді й викопаємо його та вирішимо подальшу долю.
Монастир у Межирічі закладений ще у далекому XV столітті. Один з дзвонів був подарований для скиту царем Олександром ІІ. В «Історико-статистичному описі церков і приходів Волинської єпархії» Миколи Теодоровича засвідчено, що цей дзвін (із зображенням Св. Благовірного князя Олександра Невського, ікони Казанської Богоматері та Трійці Ветхого Завіту) був відлитий на прохання відомої просвітниці Антоніни Блудової, камер-фрейліни імператриці Марії Олександрівни, яка в той час розпочала перебудову колишнього монастиря капуцинів в Острозі на жіноче училище для православних дівчат, а костел Святої Трійці – на православну церкву Кирила та Мефодія. Антоніна Блудова переконала благочинного священика Костянтина Червінського віддати католицьким ксьондзам дзвін вагою 55 пудів, який належав монахам-францисканцям. Отець Костянтин дав «добро» на таку пропозицію, але з умовою, що графиня дістане для церкви дзвін вагою не менше 100 пудів. Та погодилася на таку умову, і виконала її з вірою та сподіванням, що дзвін служитиме Межирічу віками. Зрештою, ці сподівання можуть виправдатися.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Відбулися проміжні вибори по виборчому округу №5 до Луцької міської ради. Свого представника дообирали мешканці району вулиці Львівської. Головними конкурентами були заступник голови правління благодійного фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» Ірина Констанкевич та єдиний кандидат від опозиції свободівець Микола Федік. При досить скромній явці виборців – всього на дві дільниці прийшли 37,7 відсотка із занесених у списки громадян – більш мобільним виявився електорат пані Константкевич. За людину Ігоря Палиці проголосували 972 виборці, за Миколу Федіка – 880.
Покликання людини на землі – творити добро. Покликання священика – вселити в серця людей віру в Бога, людські цінності та істини. Саме ці взаємопов’язані іпостасі стали своєрідною підвалиною для життєво-духовного поступу архієпископа Рівненського та Острозького Іларіона, наймолодшого єпархіального очільника УПЦ КП, з яким нещодавно розмовляли.
Архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон
– Ваше Високопреосвященство, усі ми родом з дитинства, наскільки Ваше дитинство було дотичним до духовних начал?
– Народився я в селі Зубрець Бучацького району Тернопільської області. В дитинстві мріяв про особливу професію: лікаря, психолога, та волею Божою судилося стати священиком. Мій батько, отець Іван, також священнослужитель. Під його мудрим духовним керівництвом, мабуть, і сформувався мій життєвий вибір. Навчався у медичному коледжі, але так і не закінчив його, бо все більше переконувався, що лікар – прекрасна, корисна спеціальність, але не завше в ній є ліки від душевних ран. Саме це остаточно переконало вступати у семінарію. Нею виявилася Київська. Затим було навчання в духовній академії, де на першому курсі прийняв чернечий постриг з думкою: якщо хочеш повністю присвятити себе Богові, то найкраща місія для цього – чернеча. Далі був благочинним Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря, а згодом святійший патріарх Київський і всія Руси-України Філарет благословив мене на посаду свого особистого секретаря. Сприймав і сприймаю це не як якусь кар’єру, а найперше як монаший послух, намагаючись щиро та ревно виконувати ті обов’язки, які належать священику, архієрею, керуючому єпархією.
– Владико, в Україні Ви є одним з наймолодших архієреїв, які очолюють єпархію. А молодість – це зазвичай прагнення до змін, оновлень…
– Тут насамперед варто знати, що церква за своєю природою є консервативною, і якихось надсучасних нововведень у ній марно запроваджувати. Водночас життєва церковна динаміка завше має пульсувати. Так, у нашій єпархії належним чином організована діяльність священиків, парафій, кафедральних соборів. Останнім часом набагато більше уваги приділяється роботі з молоддю. У цьому соціальному служінні й надалі будуть впроваджуватися нововведення: православні табори, дитячі фестивалі, конкурси, аби залучити молодь до церкви, відкрити те головне, у чому, власне, полягає сенс людського життя, закладений в нашому Спасителеві. Ще одним активним сьогоднішнім напрямком стало паломництво, і, якщо чесно, тут нам є з кого брати приклад, бо ця справа доволі гарно налагоджена у наших добрих сусідів – Волинській єпархії.
– Коли люди проявляють потяг до святинь – це одна справа, інша – коли святині, реліквії, раритети наближаються до вірян…
– Так, сьогодні своєрідне паломництво здійснюють ікони, мощі святих. І це добре, бо не всі миряни мають змогу долати великі відстані, витрачатися матеріально… За гарний приклад можу назвати перебування у Рівненському Свято-Покровському кафедральному соборі прибулих з Чернігова мощів преподобного Меркурія, який за життя зазнав тортур, поневірянь, у тому числі й від радянської влади. Він був канонізований нашою церквою і за молитвами якого відбулося багато зцілень та чудес. Кажу про ці дива з впевненістю, бо вони здійснювалися і на моїх очах. При цьому я був вражений не менше, ніж ті, хто зцілювався. Побачене та пережите ще більше утверджує у вірі.
– Владико, хотілося б у Вас поцікавитися монастирською складовою Рівненської єпархії УПЦ КП. Наскільки вона розвинена та дієва?
– Загалом УПЦ КП нараховує в Україні понад сто монастирських обійсть. У нашій єпархії активно діють монастирі на «Козацьких могилах», у Гурбах Здолбунівського району, Свято-Варваринський у місті Дубно. Зараз намагаємося відродити ще дві Миколаївські обителі, одна з яких також у Дубні. Загалом є близько двадцяти ченців. На перший погляд, це не дуже багато, але наша церква приділяє головну увагу не кількості, а, так би мовити, якості насельників. Аби ченці дійсно були духовними світочами, з прикладом благочестивого життя, щоб до них зверталися люди, як у минулі віки до великих святих отців: Антонія Печерського, Іова Почаївського та інших. Духовне відродження України є і необхідною умовою відродження держави.
– Керуючи Рівненською єпархією, Ви водночас є головою відділу зовнішніх зв’язків УПЦ КП. Як на цьому тлі бачиться Вам нинішнє зближення України з Євросоюзом? Причому не тільки в плані економіки, але й моралі?
– У рамках діяльності відділу зовнішніх зв’язків УПЦ КП мені часто доводилося бувати з візитами за кордоном, у тій же Європі, де є багато наших парафій. На основі побаченого кажу відверто: не все в Європі добре і не все треба звідти брати для себе за приклад. Так, там вищі технології, там соціальне забезпечення краще, але це не означає, що там все краще… Ми повинні брати від них технології і давати стійкість в моральних законах. Якщо ми будемо зневажати мораль (мораль – це добро, а добро – це Бог), ми будемо зневажати Бога. А це недопустимо…
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Так сказав Ісус Христос про цього пророка
Тому наступного дня після святого Богоявлення, а саме 20 січня, церква відзначає Собор чесного і славного пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана.
Ісус тримає тарілку з головою Івана Предтечі
Попередник Ісуса Христа народжений від священика Захарії і праведної Єлизавети, родички Пресвятої Богородиці, коли ті були у старшому віці. Захарія навіть не повірив словам ангела, який сповістив йому про народження сина, і як покарання за це онімів. Вже коли син народився і він на дощечці написав йому ім’я Іван – заговорив. Про життя пророка небагато відомостей. А от одна з цитат євангеліста Луки свідчить про те, що Іван Хреститель десь у 27-28 роки після народження Христа проповідував вздовж ріки Йордан. Коли йому виповнилося 30 років, Господь прикликав його покинути пустелю і стати «голосом того, що кличе».
Іван вчив людей вести «чистий спосіб життя, бути справедливими один до одного і шанобливими до Предвічного». Він мало говорив про ритуали, а найбільше – про моральний обов’язок людини. Багатьом, згідно з пророцтвами, було відомо, що Збавитель тривалий час перебуває невпізнаним. А тому, коли посеред юрби на березі з’явився Чоловік з Назарету і разом зі всіма готувався прийняти хрещення від Івана, не всі зрозуміли, що то Спаситель світу. Хоча усіх вразили дивні слова Івана, звернені до Галілеянина: «Я повинен хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду», – сказав Ісус. Іван погодився здійснити обряд, і у ту мить побачив сходження Духа Святого у вигляді голуба.
Після головної своєї місії Іван Хреститель викривав пороки грішників. І у травні 28 року він постраждав за те, адже накликав гнів Іродіади, з якою незаконно жив Ірод Антипа, що покинув свою дружину. І вона домоглася усікновення його голови. Мощі Івана Хрестителя є в багатьох храмах світу. Частина його голови зберігається у Римі в церкві Сан Сільвестро ін. Капіте. З 1673 року срібна скринька з кісткою правої руки Івана Хрестителя зберігається в каплиці Бережанського замку Тернопільської області.
Про велике шанування цього пророка свідчить й те, що в рік аж шість разів згадується його ім’я: празник зачаття, різдва, усікновення голови, перше, друге і третє знайдення голови та собор.
Традиційно Івана Хрестителя вважають зцілювачем від головного болю, до нього звертаються, щоб допоміг влаштувати долю дітей, благословив врожай, пасіку та всіх, хто працює на землі. Навіть мусульмани вшановують цього пророка, називаючи його Ях’я.
У Салоніках в Греції є відома церква, яку називають Катакомбами Івана Хрестителя. Коли один грек вирішив звести будинок для сім’ї у декілька поверхів, як це прийнято тут, то щоб отримати дозвіл, землю мали оглянути археологи. І вони виявили на тому місці давній храм, який за дослідженнями був збудований ще у VI столітті в честь пророка Івана. Афонські монахи кажуть, що при другому пришесті Ісуса Христа саме Іван Хреститель буде супроводжувати ангельське військо. Тому на іконах його теж зображують з крилами. Ця церква має дві частини: жіночу й чоловічу. Тут навіть збереглася підлога ще від першого століття і досі б’є джерело Івана Хрестителя! Серед древніх святинь – ікона, на якій зображений Ісус Христос з чашею «Артос Зоіс» (Хліб Життя), що означає: якщо ми причащаємося, то завжди перебуваємо з Богом. А одна з ікон ніби переділена на дві половини – її справді перерізали, адже не могли сюди внести. Вона дуже рідкісна. На ній зображений Ісус, який тримає тарілку з головою Івана Предтечі.
«Відзначаючи Собор святого цього великого Івана, Предтечі і Хрестителя, молячись до нього, щоб молив за нас Владику Христа, аби були ми зібрані в Церкві торжествуючих, у храмі нерукотворному, вічному, на Небесах», – такі слова залишив нам автор «Житія святих» Дмитро Туптало (Ростовський).
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
Раїса Захарівна – поважна і гонорова пані уже пенсійного віку – навіть і подумати не могла, що з нею таке станеться. Ще донедавна чоловік називав її «любонькою», прогулювався з нею вечорами, ніжно підтримуючи під лікоть, і ловив кожен її погляд (на заздрість усім подругам), а тепер просить замовкнути і не дратувати?! І це після 30 років спільного щасливого життя?
Відтоді, як їхні діти вилетіли вити свої гнізда, а Іван Петрович передав своє директорське крісло молодшому заступнику та пішов на пенсію, життя їхнє стало проходити мляво і нудно.
– Ну, як ви там? – питала у Раїси Захарівни подруга.
– Ай, одні базари та серіали у нас тепер. Сидимо, як два гриби-печериці, – скаржилася у відповідь.
Але за якийсь час стала жінка помічати, що зарано таки вона свого Івана Петровича в «печериці» записала. Став з хати тікати: то в гараж йому, то друзі на риболовлю запросили, то до родичів «на багаті села». Дійшло до того, що на великі свята стала Захарівна сама кукувати, а такого у них з роду-віку не було. І до стіни його припирала, і в очі, як в дзеркало душі, вглядалася – що сталося? Чоловік щось мляво буркотів у відповідь або сердився. І Раїса Захарівна зрозуміла – запахло зрадою.
Підозри незабаром підтвердилися. Добрі люди із радістю донесли, що її чоловік, як кажуть, «знюхався» з однією кралею. Заміжньою блондинкою! Захарівна втратила спокій і сон, закинула навіть серіали. Їй уже цілком вистачало власної «санти-барбари»! Тепер жінка тільки про одне думала: а чи молода розлучниця, чи гарна? Яким же було її здивування, коли вона дізналася, що коханка теж передпенсійного віку! Бідна Захарівна вночі крутилася від безсоння, роздумуючи: чим же та баба краща за неї? Незабаром, геть втративши спокій, вона з інтелігентної пані перетворилася в розлючену левицю. Тепер в голові у неї крутилася тільки одна думка: як повернути чоловіка і помститися його коханці?
І почалася війна. Ті ж добрі люди підказали, як поводитися на фронті і здійснювати бойові набіги на коханок. Дізнавшись, де розлучниця працює, Раїса Захарівна пригналася туди і влаштувала величезний «мордобій зі скандалом». Підкараулювала на вулиці і дерла тій волосся, кричала, що кислотою обіллє, і кляла до сьомого коліна. Перебила всі вікна у квартирі, де жила розлучниця, і розписала під’їзд всілякими одкровеннями для сусідів: щоб, мовляв, знали, яка хвойда живе тут! Нарешті пішла у церкву, поставила свічку за… упокій і терпляче стала чекати, поки хвороби та біди посиплються на голову ненависної їй Наталі Григорівни. Однак суперниця, як на зло, лиш розквітала і аж ніби молодшала, зблизившись з її чоловіком. А він, до речі, як тільки дізнався про війну, оголошену дружиною, одразу переїхав від неї. Від безсилої злоби та ненависті, яка починала роз’їдати душу, натомість захворіла сама Раїса Захарівна…
– Слухай, ну, скільки можна собі нерви тріпати? – сердилася подруга. – Ти так себе у могилу заженеш, їй-Богу. І нічого не доб’єшся! Ти ж казала, що у тієї мадам чоловік був? От тобі і заняття буде: побалакай з ним – як не крути, а у вас на двох одна спільна проблема!
Коли Раїсу Захарівну познайомили з чоловіком суперниці, вона аж рота відкрила від здивування. Володимир виглядав просто чудово: моложавий, підтягнутий, а головне – синьо-окий. Ахнула Раїса, поправила свої по-модному закручені на честь зустрічі кучері і залилася густим рум’янцем. А як Володимир галантно запросив її у ресторан, хихикнула, мов дівча, – і років десять з лиця одним махом «скинула». Вони знайомилися, щоб серйозно поговорити про своїх невдячних половинок, а згадали про них лиш прощаючись. Потім зустрілися ще. І ще…
«Боже мій, – думала собі Раїса Захарівна, дивлячись, як Володюсінька «топче» її фірмові пироги та аж муркотить від задоволення, – і такого хорошого чоловіка та дурепа покинула? Проміняла файного мужчину на мого телепня?! З жиру вона бісилася, не інакше…» Щоправда, тепер закохану жінку почали діймати інші хвилювання – хоч би та його «дурепа» не надумала повернутися! Бо так просто вона свого Володю не віддасть!
Однак ані Іван Петрович, ані його нова дружина Наталія Григорівна і не думали сваритися. Судячи зі всього, кожен з них знайшов саме те, що йому підходить. Мир та благодать була й у стосунках між Раїсою Захарівною і Володею. Після вдалого та на диво спокійного розподілу майна і частих зустрічей у суді мусили перезнайомитися вже всі разом. А затим і спілкуватися почали: то у спільних друзів зустрінуться, то в місті на прогулянці. Наталя Григорівна вже давно простила Раїсі Захарівні видерте волосся, побиті вікна та непристойні написи в під’їзді. Хіба ж будеш сваритися, коли у кожної в особистому житті щастя і спокій?
…Нещодавно у Раїси Захарівни третя онучка народилася. Щаслива бабуся попросила бути хрещеною матір’ю Наталю Григорівну, і та з радістю погодилася. От і покумалися…
Юлія САВІНА,
Волинська область
У Свято-Успенському чоловічому монастирі, що в селі Липки Гощанського району, створено унікальне дванадцятиметрове образотворче полотно, на якому до одного гурту зійшлися десятки угодників Божих, мучеників з далекої Київської Русі.
Галерею очолив князь Володимир
Художня галерея у монастирі в Липках
Мова про художню галерею з образами (на повен ріст) наших далеких предків, яких церква вшановує як святих – за їхню непохитну віру й утвердження православ’я. Власне, галерея, яка розписана на двох внутрішніх стінах храму, якраз і приурочена до важливої історичної віхи – 1025-річчя хрещення Київської Русі. Її автор – 49-річний рівненський художник-іконописець Василь Супрунюк, який почав розпис три роки тому, а нинішньої осені при Божій помочі завершив.
– Ідея полягала в тому, щоб створити своєрідну колективну ауру з тих духовних особистостей, які стояли біля витоків православної віри на нашій землі, – зазначає митець, – безперечно, тут і князь Володимир, і княгиня Ольга, й печерські монахи, і ті, хто за віру зазнав мученицької смерті… Усі вони, покликані з різних місцин та різних історичних прошарків, стояли в обороні людських істин. Отож я і вирішив щось подібне вибудувати художньо. Наскільки це вдалося, особливо в плані відтворення духу предтеч, нехай судять відвідувачі храму, сучасники та майбутні покоління. Мені ж просто радісно за те, що задум здійснився. Так, я за свою 25-річну іконописну діяльність розмалював багато храмів – в усталеному і новаторському стилях, але цей розпис якийсь особливий. Та й працювалося над ним легко, піднесено, можливо, тому, що ця благодатна земля має глибоке історичне коріння і дає живильну силу для творчої наснаги.
Безбожна влада усе змела, крім живоносного джерела
– Власне, на цих розписах яскраво проглядається історія, – каже тутешній насельник чернець Олександр, – і вона пульсує, як оте наше живоносне джерело, від якого й почався літопис монастиря. З ним пов’язано багато легенд, одна з яких свідчить, що тутешня церква, коли її хотіли знищити завойовники-татари, несподівано провалилася під землю, а на тому місці з’явилася заглибина, куди й почало струменіти джерело – нібито сльози останніх захисників Липок. Потім тут заклали святу обитель, яка особливо активно почала розвиватися при отцеві Якову. В миру це Іван Наумчук, житель села, 1887 року народження. Він в дитинстві тяжко захворів, лікувався у повітовій лікарні, але марно. Лікарі віддали хлопчину батькам як безнадійного, якому, мовляв, уже нічого не допоможе. Втім, вдома малий Івась побачив незвичний сон: прийшла до нього прекрасна жінка і сказала, щоб батьки напоїли його водою з липківського джерела. Ті, почувши з вуст сина про таке видиво, так і вчинили, і хворий почав одужувати не по днях – по годинах… У подяку Богові Іван пішов у Почаївський монастир, став там послушником, ченцем Яковом. Потім він деякий час був настоятелем церкви у селі Пляшева, що на Козацьких могилах, а затим повернувся на рідні терени, де й взявся розбудовувати святу обитель. Сюди стали йти тисячі паломників – аж до 1939 року, коли на нашій землі запанувала безбожна радянська влада. Скит у Липках закрили. 1961 року монастир зазнав тяжкої руйнації, атеїсти знищили фактично все. Неушкодженою лишилася тільки капличка, що стояла на цементному підмурівку, звідки била джерельна вода. Відродження храму почалося два десятиліття тому. Офіційною датою відкриття Свято-Успенського Липківського чоловічого монастиря вважається 27 лютого 1992 року. Нині святу обитель розбудовують, маємо вже новий величний храм на честь Живоносного Джерела Божої Матері. Є купіль над джерелом. Ще маємо дивовижний розпис храму з образами фундаторів православ’я. Усе це не тільки приваблює, але й внутрішньо збагачує люд у його вірі, надії та любові.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
