У вівторок сіють овес та ячмінь, у четвер — жито, в п’ятницю — пшеницю

Весняний день рік годує, кажуть у народі. Ось-ось настане найвідповідальніша пора для землероба, бо, тільки-но земля «запарує», слід виходити в поле. Наші пращури вірили: не лише від правильного часу для оранки ниви, а й від «щасливого» дня залежить майбутній врожай. У понеділок роботи не починали, бо день «важкий» – усе літо доведеться гарувати. Вважали, що вівторок – найкращий день для сівби ячменю та вівса, четвер сприятливий для жита, а п’ятниця – для пшениці. В суботу сіяли гречку. Щодо погоди, то намагалися вибирати не сонячні дні, а хмарні, з дрібним теплим дощиком. Цікаво, що натщесерце не сіяли, аби не було «недороду», тож старалися снідати смачно, бо вірили, що тоді хлібний колос буде доріднішим.