Коли їхній 13-річний син захворів, стало зле і батькові. Щоправда, хворіли обидва не фізичними недугами, а швидше моральними. Ходили понурі та чорні, як хмари перед грозою. Перестали спілкуватися, навіть не дивилися один на одного - того і чекай, коли ця наелектризована маса їхніх важких думок вибухне. Між ними металась Валентина. Вона не закінчувала інститутів і не читала розумних книжок з психології, але одразу зрозуміла - щось тут не те, і це треба вирішувати.
***
І Валентина поїхала у своє рідне село. Там, біля самого лісу, жила її бабця Уляна. Старенька, згорблена, але духом незламна і розумом кмітлива. Вона, як ніхто інший, вміла заспокоїти, пораду дати, а то і в майбутнє зазирнути. У травах розбиралася, мазі помічні робила. Зі своєю бідою і звернулася до неї Валентина.
- Що робити, бабусю? Все ж було нормально, а тут просто якась біда прийшла у дім. Максимко з'їхав у навчанні до двійок, та ще й чухається увесь, ніби лишайний. Повела до лікарів - кажуть, якась екзема від нервів. А Іван - прожила з ним 14 років, горя не знала, а тепер то мовчить, то верещить. Раніше вдвох із сином були нерозлийвода, а тепер по кутках сидять і один до одного не озиваються, - так плакалася Валя.
Бабця довго мовчала, шамкала губами, щось про себе говорячи. І врешті мовила:
- Шукай... Якась таємниця лежить на серці у твого чоловіка. Вона і його гнітить, і сина. Син не винен, але страхи батька передалися йому...
Більше бабця їй нічого і не сказала. З тим повернулася додому. І знову підійшла до Максима:
- Сину, ну, чого ти такий сумний? Можливо, у тебе проблеми у школі, хтось тебе ображає?
- Ой, ні. І взагалі, іди поговори з батьком краще. Це у нього «дах їде»!
- Боже милий! - аж сплеснула руками Валя. - А то чого ж це?
- А я звідки знаю! - прокричав матері в обличчя.
***
«Бабця ж сказала шукати якийсь секрет, - вкотре пригадувала Валя її слова. - А де ж його шукати? Іван казав, що він сирота. Батько трагічно загинув, коли він ще малим був, мати теж померла, але пізніше. Та й народився Іван у російській глибинці. Скільки живемо, жодного разу туди не їздив, казав, що і родичів у нього не залишилося. Може, розпитати його про родину, а раптом щось цікаве розкаже...» - так собі роздумувала Валя і при першій нагоді вирішила порозпитувати чоловіка про його сім'ю.
Івана розговорити було важко. «Так», «ні» - ото й уся його мова. Але Валя недарма славилася своєю настирністю.
- Слухай, я забула: а скільки тобі було років, коли батько помер? - спитала.
- 13...
- Як нашому Максимкові зараз... Ти ж казав, що твій тато трагічно загинув?
Довга пауза. Іван зблід і застиг. Валі здалося, що її обдало могильним холодом, і вона вражено, а потім й зі страхом подивилася на чоловіка.
- Іванку, тобі пога... - не встигла договорити.
- Я його вбив...
Від жахливого зізнання чоловіка заклякла.
***
Минуло ще кілька хвилин, поки Іван зібрався із силами і став розповідати. Тихо, спокійно, дивлячись прямо перед собою.
- Батько пив. Коли випивав, бив матір, мене тим, що під руку попаде, люто бив. Коли я був маленький, мене завжди прикривала собою мама, потім - я її. Маму два рази в реанімації відкачували. Я все дитинство проходив у гіпсі: у мене поламані всі пальці, руки і ребра. Він був сильний, як бугай. Останнього разу зламав мамі носа. Вона заливалася кров'ю, а він продовжував над нею знущатися. І я не витримав. Схопив лом і... Він впав, наче підкошений. Мама запропонувала скинути його у погріб, а під голову покласти той лом. Так і зробили. А на ранок викликали міліцію. Вони, звичайно, все зрозуміли, але пошкодували мене. Про нашого жорстокого батька-пияка знали всі, тож написали «нещасний випадок у стані алкогольного сп'яніння». А їхній старший шепнув мені: «Ти-но, хлопче, швидше тікай звідси. І постарайся залишитися людиною...» Потім я поїхав вчитися в ПТУ, тоді армія. У рідне село я більше ніколи не вертався...
- А мама? - врешті ожила Валя.
- Мама розквітла, - й Іван вперше посміхнувся при цих спогадах. Ледь-ледь, самими кутиками губ. - Вона ніби аж помолодшала, погарнішала, почала за собою дивитися, у неї з'явилися кавалери. Але ми стали віддалятися один від одного. Не знаю, чому. Я ж був ладен за неї вбити. І вбив... Мені було дуже важко все це пережити. Чомусь став згадувати, який хороший був батько, коли не пив. Як ми разом ходили рибалити, запускали саморобного змія, лазили по деревах і ходили на озеро купатися. Потім призабув, точніше, намагався про це не думати. Я навіть на похорон до матері, яка раптово померла, не приїхав. Потім зустрів тебе, народився Максим. І все було добре, але коли йому виповнилося 13 - я відразу все згадав. Тепер весь час порівнюю, спати не можу. Спогади не дають...
Валентина поки слухала, пережила у душі купу почуттів: спочатку здивувалася, потім жахнулася і врешті дала волю сльозам. З криком «Бідний мій, як ти настраждався!» кинулася обіймати-цілувати. А затим засукала рукави і взялася вирішувати психологічні проблеми батька і сина так, як підказувало їй серце і народна вікова мудрість.
Спочатку відмовила Івана йти зізнаватися в міліцію у вбивстві.
- Ще чого, там тільки тебе не вистачало! - заявила по-діловому. - Не треба міліціянтів завантажувати паперовою роботою, - недарма ж вона передивилася всі серії «Вулиці розбитих ліхтарів». - Нехай краще ловлять теперішніх убивць. Від тебе їм ніякої користі, тільки заважати будеш. Тобі ж тоді лише 13 років було - дітей не судять. Тим більше через 30 років! А з батьком? Тобі треба покаятися. Підемо в церкву, поставимо свічки, замовимо службу, помолимося. Потім з'їздимо до тебе на батьківщину, сходимо на могилки. Ти батькові там все-все розкажеш: і навіщо ти це зробив і обов'язково, як за ним потім скучав і страждав. І про сім'ю згадаєш, про сина Максима - я думаю, батькові буде приємно це чути...
***
Звісно, про вбивство вони сину нічого не розказали. Тим більше, від спогадів у Івана стався гіпертонічний криз, і Валя з Максимом кілька тижнів провели біля його ліжка. А потім, після каяття і молитов, таке враження, що чорна хмара покинула цей дім. Своє 14-річчя Максим святкував як ніколи щасливий, у колі люблячих батьків...
Юлія Савіна,
Вінницька область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!