Український капітан Роман Засуха більше місяця провів у полоні в лідера горлівських сепаратистів Ігоря Безлера. Наприкінці липня його та ще 16 осіб врешті обміняли, і він повернувся додому на Київщину, до своєї дев'ятирічної доньки. Виявляється, весь цей час поряд з ним була дружина Оксана, яка, дізнавшись про полон, негайно поїхала до чоловіка у Горлівку. Подружжя пробуло у терористів 36 днів!
Заступник командира третього механізованого батальйону 72-ї бригади Роман Засуха за професією - учитель історії. Він мобілізувався добровільно у першу хвилю призову ще в березні, а на початку травня вже потрапив у зону АТО. Наприкінці червня мав приїхати додому на 10 днів, але натомість потрапив у полон до бойовиків «Руської православної армії». Зв'язок з ним обірвався на декілька днів. Його дружина Оксана побачила допит свого сильно побитого чоловіка на відео з російських телеканалів, і одразу вирішила їхати його рятувати. Дорогою вона дізналась, що Романа тримають у Горлівці, і вона може до нього приїхати. Безлер особисто пообіцяв їй безпеку.
- Нас, затриманих сепаратистами, було шестеро з батальйону, - розповідає Роман. - Спочатку били цілу ніч і день. У другій половині дня з нами записали перше інтерв'ю. Було декілька людей з камерами, і разом з ними - чоловік, який попросив підтвердити, що командування давало нам наказ стріляти по мирних громадянах. Я сказав, що такого наказу не було. Після цього мені прострелили ногу. Зробив це Ісаак, командир православної армії, і сказав, що наступна куля буде в коліно, а потім - у голову. Попередив, що якщо я хочу зберегти своє життя і життя своїх бійців, маю говорити те, що потрібно. Інтерв'ю продовжилось. Потім ополченці передали нас у руки Безлеру за його вказівкою. Він хотів зібрати у себе якомога більше вагоміших полонених, щоб потім проводити обмін. Бєс, як він сам себе називає, мав в ополченців беззаперечний авторитет, з його вказівками не сперечалися. Нас він називав гостями. Полон не може бути кращим чи гіршим, але у Безлера ми були як військовополонені: ми мали можливість користуватися мобільними і дзвонити рідним.
Дружина Романа Оксана розповідає, що Безлер зателефонував їй особисто. «Запрошував» у полон до чоловіка. Заручників тримали у приміщенні горлівського відділення управління по боротьбі з організованою злочинністю. Жінка каже, що там до неї ставилися з повагою.
- Крім мене, у них ще було дві матері полонених військових з 25-ї бригади. Ми разом працювали на кухні, допомагали кухаркам, яких найняли сепаратисти. Я працювала на зміні з п'ятої вечора до півночі, інколи довше. Декілька разів виходила у магазин через дорогу, і одразу назад. Мені казали, що можу поїхати у будь-який час, але довкола почалися активні бойові дії, і я вирішила залишитися з пораненим чоловіком до кінця, - згадує Оксана.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!