Відвідує у в’язниці вбивцю своєї доньки
Невигадана історія

Відвідує у в’язниці вбивцю своєї доньки

18 вересня 2014, 03:05
0
-2
Сподобалось?
-2

- Схоже, Валентина геть розум втратила від горя. Ти чула, що вона чудить? Навідує у тюрмі вбивцю своєї Марини, - переповідала свіжі новини сусідці баба Оксана. - Я десь читала, що навіть хвороба така є, коли жертва починає шкодувати свого кривдника.
- А тобі б лише перебирати чужу брудну білизну! Та залиш ти її врешті у спокої. Вона щойно доньку похоронила, - гаркнула співрозмовниця. Хоча й сама не розуміла, чому Валю так тягне до засудженого вбивці своєї дитини.

****
Батьки Валентини загинули, коли їй було лише п'ять років. На виховання дівчинку забрала бабуся Галина. Старенька душі не чула у єдиній онуці. Як могла, оточувала її турботою та теплом. Щойно Валя закінчила восьмирічку, вступила до медучилища, де вчилася на відмінно.
- Вона моя надія та опора, - гордилася жінка. - З неї неодмінно буде велика людина.
Наче грім серед ясного неба селом прокотилася новина: «Валентина вагітна від Олега Семенюка».
- Ой, ганьба ж яка для Галини. Вони ж ще й родичі недалекі. Валька, мабуть, з Олегом троюрідні, - пліткували жіночки.
І слухати ніхто не хотів, що брат, із яким виросли ледве не на одному подвір'ї, її зґвалтував. Хлопець спершу каявся, казав, що на нього щось найшло. Потім почав у всьому звинувачувати Валю. Запевняв, що то вона його звабила. Галина плакала, проклинаючи онуку. Повторювала, що знати її більше не хоче. А щойно дівчина народила, відмовилася забирати з пологового будинку.
Що пережила тоді 16-річна породілля, можна було лише здогадуватися. З новонародженою донькою на руках скиталася по одногрупницях та знайомих. Розривалася між заняттями в училищі та маленькою Маринкою. Аби заробити копійчину, ночами писала курсові студентам.
Життя почало налагоджуватися, коли Валентина познайомилася з Олексієм. Красивий, працьовитий, заможний хлопець усім серцем покохав матір-одиначку. Незабаром вони побралися, переїхали в інше місто. Марині на той час уже виповнилося два рочки. І хоча у пари народилося троє своїх діток, чоловік вважав доньку дружини своєю. Подружжя вирішило не говорити Марині, що вона Олексію не рідна. У них була справжня міцна родина - зі своїми традиціями, спільними вечерями, переглядами улюблених фільмів, поїздками на відпочинок.
- Про таке життя, як у тебе, можна лише мріяти, - заздрили Валентині знайомі. - Турботливий і люблячий чоловік, слухняні діти, достаток...
Валя ж лише несміливо усміхалася, аби не сполохати це довгождане щастя, яке вона виплакувала ночами над Маринчиною колискою.
****
Одного разу, повернувшись додому, жінка почула від молодшого сина, що Марина кудись пішла, нічого не сказавши. Валентина ледве не посивіла. Дівчинці ж лише вісім років! Куди вона могла податися? Кинулися з Олексієм шукати доньку. Оббігли усіх знайомих та однокласників, обдзвонили лікарні - ніде малої не було. Зітхнула з полегшенням, коли в одному з відділків міліції повідомили, що Марина у них.
- Ми знайшли її на залізничному вокзалі, - розповідав стурбованим батькам міліціонер. - Вона сказала, що приїхала з Білорусі. Мовляв, мама померла, тата не знає, а тут мешкає бабуся.
Що змусило втекти з дому, Марина пояснити не змогла. Валентина ж, намагаючись зрозуміти причину такої поведінки доньки, потягнула її до спеціалістів. Ті констатували, що дівчинка цілком здорова й жодних психічних відхилень у неї немає. Намагалися з чоловіком якомога частіше відверто розмовляти з нею. Наче й слухала, й погоджувалася з їхньою думкою, що чинить погано... На жаль, нічого не допомогло. З віком втечі з дому лише почастішали. Контакти Валентини та Олексія, а також фото Марини були у всіх притулках, лікарнях, відділках міліції. Знайомі знали: щойно побачать дівчинку, одразу ж потрібно зателефонувати її батькам.
Востаннє 15-річна Марина зникла з дому на два місяці. Валя місця собі не знаходила, адже за цей час жодна жива душа не бачила її у місті.
***
- Валентино, сьогодні була в міліції, там показали фотографію твоєї Марини. Я одразу її впізнала, - тараторила у телефонну слухавку подруга. - Потім мене возили до моргу. Тіло дуже понівечене. Правоохоронці сказали, що знайшли дівчинку у лісосмузі неподалік міста.
Від почутого Валя сповзла по стіні, знепритомніла, марила, плакала, кричала, що то неправда і що її дівчинка насправді жива, от-от повернеться додому.
Похорон пережила, як в тумані. Потім слідство, судові засідання, вирок. За версією слідчих, її доньку вбили троє товаришів, старших за неї на три роки. Спершу компанія тинялася містом, потім усі разом поїхали у лісосмугу щось відсвяткувати. Один з хлопців захотів інтиму з Мариною, решта підтримали ідею. Коли ж дівчина відмовилася, нещадно побили та зґвалтували її. Натомість одному з насильників цього виявилося замало, і він запропонував убити жертву. Марину били ногами по голові, добивали палицями. Аби приховати сліди злочину, на найближчій заправці лиходій купив літр бензину, облив тіло і підпалив. Усіх трьох затримали вже наступного дня.
Підсудні постійно змінювали свідчення, намагалися ввести слідство в оману. Проте уникнути покарання їм не вдалося. Вбивцю засудили до п'ятнадцяти років позбавлення волі, двом іншим дали дещо менший термін.
***
Слухаючи вирок катам своєї доньки, Валентина заливалася сльозами. Материнське серце рвалося на шматки: її Маринка ж лише починала жити! У тому, що сталося, винила й себе. Картала, що не змогла вберегти дитину. А ще... шкодувала її кривдників.
- Вони ж також чиїсь сини, - повторювала. - Їхні матері також зазнали горя.
Після рішення суду куди тільки не зверталася Валя. Як не дивно, просила зменшити термін ув'язненим засудженим за вбивство Марини. Була апеляція, Верховний суд... Вердикт «Вина доведена повністю», як і термін ув'язнення, залишилися незмінними. Тоді ж Валентина почала відвідувати у в'язниці того, хто позбавив життя її доньку. Носила йому домашні консервації, пригощала випічкою.
- Він такий уважний, постійно запитує, як ми живемо, цікавиться дітьми, - відповідала на прохання чоловіка не ходити більше туди. - А ще він ніколи нічого не просить. Навпаки, сварить, що ношу йому передачки. Олексію, зрозумій, він не злочинець, він лише збився з правильної дороги. Ми повинні допомогти йому, аби в майбутньому не постраждали ще чиїсь діти.
Марія МАРТИНЮК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися