Останнім часом на Західну Україну прибуває все більше біженців зі сходу. Західняки зустрічають їх з відкритими обіймами і стараються максимально допомогти та забезпечити одягом, продуктами, роботою та житлом. А чи всі біженці однаково реагують на таку чуйність?
Біженці відкрито кажуть: ми за сепаратистів
За останніх півроку куди тільки я гроші не перераховувала і кому лиш не допомагала! І на Майдан, і на Крим, і на армію. Тепер от біженці, які втекли від стрілянини та вибухів, покинули рідні домівки та весь скарб, залишились геть голі-босі. Як тут не допомогти? Волонтери дали мені кілька адрес, біля однієї стояла помітка «тільки переїхали, дуже потребують». Туди я й пішла, склавши перед тим торбу речей.
Мама й четверо дітей (і ще є бабуся) мене не здивували, хоча ми з цікавістю розглядали одне одного, а от поява досить молодого високого батька - просто таки вибила з колії. А коли побачила специфічні наколки на руках, мене почали добряче гризти сумніви.
Нічого особливо не приховуючи, біженці розповіли мені, що дружно ходили на референдум, що підтримують ДНР, що тікати не хотіли, але довелось, коли на їхній город біля хати заїхали «Гради». Відразу ж показали мені фото на сенсорному телефоні розміром з велику долоню. Потім батько почав показувати бойові рани, які отримав, коли був на службі в ДНР та «захищав свій двір». На моє питання, хто ж його поранив, абсолютно незворушно відповів: чеченці! Їм, нібито, все одно, кого вбивати.
А далі я почула просто таки дикі історії. Батько розказував, мати підтакувала, а діти кивали головами так, ніби вони дійсно те все бачили: вздовж дороги біля їхньої хати лежать гори трупів сепаратистів, які ніхто не прибирає, а вечорами там їздить «американска скора помощ» і вирізає у мерців органи! Особливо в дітей, які купами біля кладовища скинуті! А потім містом ходять чеченці і ґвалтують дівчат... Як з'ясувалось трішки пізніше, цей «славний боєць ДНР» мав дві судимості і звільнився оце в квітні, якраз коли там уже хазяйнували терористи.
«Я украінскава нє панімаю!»
Але то були ще квіточки. Переселенці продовжують прибувати, тому слухати є про що. Наприклад, про біженців, яким запропонували хорошу хату в селі під Луцьком. На що мати почала кричати, що її діти виросли в місті, що вони села не знають і жити туди не поїдуть. Причому всю тираду видала російською мовою, бо «украінскава нє панімаєт». Але коли дійшло ближче до діла, то виявилось, що ця мадам родом із... Камінь-Каширського району! І народилась там, і школу там закінчила! А тепер, повернувшись на батьківщину, вона не розуміє рідної мови і категорично вимагає квартиру в місті, бо ми зобов'язані їй допомагати.
І я знову задумалась: люди голосують на референдумі за «нєзавісімасть», кричать «Расєя» на мітингах, стоять на барикадах за ДНР, принципово не хочуть розуміти українську мову, і в той же час втікають у саме лігво бандерівців?! Де хоч якась логіка? Вони вважають нас наївними простачками, яких можна «розвести, як лохів». Може, й нам скористатись досвідом львів'ян, які приймають лише жінок та дітей, а чоловіків відправляють назад на схід захищати свої домівки. І тому наступну передачу я понесу справжнім патріотам-біженцям, які, на щастя, теж є в моєму місті.
Наталя ТОЛМАЧОВА,
м. Луцьк
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!